Словник літературознавчих термінів

Абстракціонізм

Абстракціонізм — одна з течій авангардистського мистецтва. Виникнувши на початку XX ст, (В.Кандинський, Наталія Гончарова, П.Пікассо, П.Мондріан, О.Архипенко, П.Клее та ін.), А. сягнув свого апогею у 50-ті. Філософсько-естетична основа А. — неміметичний принцип художнього мислення, ірраціоналізм, відхід від ілюзорно-предметного зображення, абсолютизація чистого вираження та самовираження митця засобами геометричних фігур, ліній, кольорових плям, звуків. Творчі пошуки провідників А. у малярстві, графіці, скульптурі тощо впливали на дизайн, а також на художню літературу (див.: Потік свідомості, Антироман), на “концептуальне мистецтво“, зокрема на конкретну поезію, яка хоч і оформилася в середині століття, однак її вияви спостерігалися у 10-ті роки, зокрема у збірнику “Ослиний хвіст і мішень“ (Москва, 1913), де містилися приклади шумової (подвоєння, потроєння і т.д. приголосних) та легатної (актуалізація голосних) поезії, відмінної від зауму (див.: Заум). Зразок шумової поезії:

Счтрп трг ждрв

Смк чпр вчнц

Хд брн рвнч

Шпрз Шкрц

Хрфд

Вб зчж хне

спржвчнхлш (АЛотов).

Зразок легатної поезії (від італ.legato — зв'язаний; у музиці — безвідривний, плавний перехід одного звука в інший):

А а а а а

Е е е е е

И и и и и

О о о о о

У у у у у

А Е И О У (Альдо Палацески).

Ця тенденція позначилася і на українській поезії, зокрема, на творчості М.Семенка (ранній період):

Гк бк вк дк нк тк

Ру оро

о

? с?