Словник літературознавчих термінів

Амфібрахій

Амфібрахій (грецьк. amphibrachys, від amphi — обабіч та brachys — короткий) — в античній версифікації — трискладова стопа на чотири мори з довгим середнім складом: У силаботонічному віршуванні — трискладова стопа з наголошеним другим складом (—∪—). Константа віршового рядка може бути двоскладовою, перетворюючись на ямб з наголосом на останньому складі, чи в позанаголошеному стані містити кілька складів (пеон); найліпший варіант А. — при парокситонній римі, коли витворюється гармонійний акаталектичний рядок. В українській поезії до А. вперше звернувся Є.Гребінка (“Човен“, “Українська мелодія“ тощо). Найменш уживаний одностопний А., що трапляється здебільшого в гетерометричних строфах задля увиразнення ліричного сюжету та акцентації поетичної думки:

— Матусю! Хто очі мені замінив? —

Всміхнеться, щоб сліз не побачив.“

Сама — до вікна, до неораних нив —

І плаче... (Є. Плужник)

Двостопний А.. також не часто спостерігається:

...ночами про подвиг

я марив малим,

а подвиг — це побут

без жару й золи,

шизоїдно чистий,

абсурдно міцний,

не вельми врочистий,

та дуже ясний (О.Шарварок).

Подеколи поети звертаються до тристопного А.:

На гратах не місяць — корова,

Не сяйво — рапатий язик.

В залізних, вантажних оковах —

Життя божевільного лик (І. Крушельницький).

Прикладів чотиристопного А. в українському вірші теж не дуже багато:

О метана бурею, Нене злиденна,

Укріплю Тебе я на камені слова,

І будеш, як церква, ясна і сталенна! (В.Пачовський).

П'ятистопний А. надає поетичному мовленню ознак урочистості, як у вірші М-Бажана “На Карпатських узгір'ях“:

Просвічений сонцем, на вітрі, в зеленім огні

Він листя різьблене, обтяжене росами, сушить.

Хай ломляться гори, хай грози ревуть в вишині, —

Він тут вкорінився, він тут укріпився й не рушить.

Надзвичайно рідкісний А. — шестистопний (С.Голованівський: “Минають роки, як хвилини, і зорі згасають байдужо...“), що виразно розмежовує віршовий рядок на два піввірші, викликає враження “важкого“ стилю. Подеколи поети звертаються і до вільного А., наприклад, І.Франко:

Полуднє.

Широкеє поле безлюдне.

Довкола для ока й для вуха

Ні духа! [...]