Словник літературознавчих термінів

Тирада

Тирада (фр. tirade, від італ. tirare — тягти) — довга фраза, велемовна репліка, монолог пафосного характеру. У французькому віршуванні — строфа, в якій рядки пов’язувалися спочатку одним асонансом, пізніше — моноримою. В українських думах Т. означає мовні періоди обсягом від двох до восьми рядків, об’єднані римою. Трапляється вона і в сучасній поезії у вигляді довгої віртуозної фрази:

Прийти... І, сівши на ослоні,

дивитись мовчки у вікно,

як сутінь випила долоні

і криє сірим полотном

міських дахів нерівний профіль,

габу вихлястих хідників,

щоб все це викувать у строфи,

в химерні лінії рядків

і, надіславши до редакцій

той витвір нервів і речей,

чекать на біль нових реакцій,

на біль недоспаних ночей (Д.Фальківський).

Здебільшого Т. вживається для позначення велемовних реплік, часто перейнятих пафосним надлишком (фрагменти міркувань Малахія Стаканчика з драми М.Куліша “Народний Малахій“ про утопічну “голубую даль“). Надуживання Т. спостерігається і в сучасній прозі (Є.Пашковський, В.Медвідь, Оксана Забужко та ін.).