Словник літературознавчих термінів
Позитивний персонаж (Герой)
Позитивний персонаж (Герой) — дійова особа твору, персонаж, який є носієм авторського кредо (образ Сомка у романі П. Куліша “Чорна рада“, Володька та Матвія Довбенків у романі У. Самчука “Волинь“). У фольклорі, давній українській літературі, літературі новій, включаючи епоху класицизму, поняття “позитивний герой“ та “ідеальний герой“ не розмежовувалися. П.п. наділявся всіма моральними чеснотами, що призводило до певного схематизму в зображенні. Ця традиція поступово ламалася, особливо в епоху т.зв. “сталінського ампіру“ (теорія безконфліктності). Герой як “образ людини в літературі“ виконує у творі повноцінну естетичну та пізнавальну функції тільки за умови саморозкриття в динаміці, розвитку, пошуку, через систему “спроб та помилок“. Якщо розглядати проблему під таким кутом зору, то ідеальні позитивні герої у літературі — проблематичні. Поділ героїв на “позитивних“ і “негативних“ цілком умовний. Важливі фундаментальні засади, з яких розглядається твір у цілому та герой зокрема (роман “Сад Гетсиманський“ та його головний герой з позицій загальнолюдських є позитивним; з погляду теорії соціалістичного реалізму — негативним).