Словник літературознавчих термінів

Празький лінгвістичний гурток

Празький лінгвістичний гурток — осередок діяльності одного з основних напрямів структурної лінгвістики, створений 1926. До нього входили чеські (В. Матезіус, Я. Мукаржовський, В. Гавранек та ін.) і російські (Н. Трубецькой, Р. Якобсон) учені-мовозцавці. Основна ідея — уявлення про мову як функціональну систему, про автономність поетичної мови. П.л.г. подав оригінальне розв’язання проблеми синхронії — діахронії, найповніше його концепція розкрилася у фонології, в актуалізації проблеми художнього знака, крізь яку розглядалася літературна творчість як комунікативний процес (теорія “бінарних опозицій“) тощо. Діяльність П.л.г. позначилася на розвитку структуралізму в літературознавстві.