Словник літературознавчих термінів

Велика література

“Велика література“ — художня література як один із визначальних чинників самоздійснення нації.Ії ідею обґрунтував У.Самчук у доповіді на першому з’їзді МУРу (Мистецького Українського Руху) 11 грудня 1945 (м.Ашаффенбург, Німеччина). Концепція “В.л.“ будувалася на таких міркуваннях: попри те, що суспільно-історичні та культурні явища не завжди збігаються, література репрезентує свою націю і завдяки цьому має загальнолюдське значення. У світовому масштабі Англія представлена В.Шекспіром, Німеччина — Й.-В.Гете і т.п. Україна, будучи вилученою з історичного процесу, заявила про своє існування не як політична держава, а як духовна одиниця. Задля того вона через літературу долає безперспективне хуторянство і визначається у європейському культурному контексті. Слід, як підкреслював У.Самчук, “малі спроможності переставити на великі спроможності, не “від Києва до Лубень“, а від Києва до Нью-Йорку“, аби “Мистецький Український Рух“ набув “великого, шекспіріянського, гетівського начала“. Концепцію “В.л.“ підтримав Ю.Шерех, доповнивши її ідеєю “національно-органічного стилю“, та ін., хоч вона зазнала і принципового заперечення (В.Державин, М.Орест та ін.). “В.л.“, що мала об’єднати прихильників різних літературних стилів та смаків, поглядів на мистецтво, не витримала випробування в ситуації емігрантської дійсності, як і не розв’язала традиційних для українського письменства питань, неодноразово ним порушуваних. Не остання причина цього — переміщення понять з ідеологічного аспекту в естетичний і — навпаки.