Словник літературознавчих термінів

Пересопницьке євангеліє

Пересопницьке євангеліє — пам’ятка давньоукраїнської мови і рукописної книжної культури України середини XVI ст. Містить чотири євангелія, перекладені з старослов’янської на “просту“ українську мову “для ліпшого вразуменія люду християнського посполитого“. Першу частину перекладу виконано 1556 у монастирі с Дворець на Львівщині; повністю роботу завершено 1561 у с Пересопниці на Волині при сприянні княгині Насті Гольшанської-Заславської. Переклад здійснив архімандрит Пересопницького монастиря Григорій, переписав його і художньо оздобив писар Михайло Василевич, син протопопа із Сянока.

Віртуозна майстерність оформлення рукопису, витончені прикраси кольоровим рослинним орнаментом у стилі італійського Ренесансу, професійно виконані кольорові мініатюри чотирьох євангелістів, досконалий шрифт — все це дає підстави оцінювати Не. як видатний твір мистецтва епохи Відродження в Україні XVI ст.

На початку XVІІІ ст. П.є. потрапило до гетьмана І. Мазепи, який передав його Переяславському кафедральному собору. До 1917 зберігалося в Переяславській і Полтавській духовних семінаріях, нині в ЦНБ НАН України. Спроби видати П.е. не мали успіху. З 1991 воно входить в атрибутику прийняття присяги президентами України.

Мову, зміст, шрифт, мистецьке оформлення П.е. досліджували українські вчені О. Бодянський, А. Думитрашко, П. ЖиТець-кий, О. Грузинський, І. Каманін, Г. Павлуцький, В. Перетц, І. Чепіга та ін.