Словник літературознавчих термінів

Метафізична лірика, або Метафізична школа

“Метафізична лірика“, або “Метафізична школа“ — стильова течія англійських поетів-маньєристів XVII ст. (Дж.Донн, Дж. та Е.Герберти, Г.Кінг, Дж.Клівленд та ін.), названа так прихильниками раціоналістичних нормативів класицизму, противниками творчої свободи, які в поняття “метафізика“ (грецьк. meta та phisuca — по фізиці, після фізики) вкладали свій упереджений, неадекватний зміст (Дж.Драйден, С.Джонсон): “пишномовний“, “химерний“, “нісенітний“, дарма що представники “М.л.“ опиралися на досвід пізнього В.Шекспіра, Дж.Чампена, С.Тьорнера та інших “лизаветинців“, розширили можливості англійської лірики. Вони, на відміну від “поетів-кавалерів“, власне, епігонів Ренесансу, прагнули єднання віршованого слова з довкіллям через людське переживання, рівновелике світопізнанню. Для них чуттєва напруга, не заперечуючи критеріїв розуму, часто пом’якшуючи їх, поривалася до безкраю відкривавчих осяянь, до сміливого поєднання віддалених асоціацій. Багато в чому “М.л.“ завбачила естетику романтизму та модернізму.