Словник літературознавчих термінів

Апосіопеза

Апосіопеза (грецьк. aposiopesis — умовчання) — стилістична фігура, незавершене, раптово обірване речення, в якому думка висловлена не повністю. А. підкреслює неможливість сформувати всю глибину думки, почуття або небажання про все говорити, оскільки співбесідник спроможний зрозуміти й без слів. Наприклад: “— Ха-ха-ха!... всіх... викоренити... ха-ха-ха!... щоб і на насіння... всіх!... а-ха-ха... — вона аж хлипала“ (М.Коцюбинський); “Ми йшли туди... Та яке там йшли... Летіли, рвалися... Тож ми вірили, що там... Зрештою, ти сам знаєш...“ (У.Самчук); “Тато, бувало, й за цілий день так багато не вибалакували слів. А тут...“ (Р.Федорів).

Там, під горою, в посмутнілій хаті,

стоїть труна... а там, на тій горі...

І пізнє літо... снопики на нивці …

гукає мати... бігає хлоп'я...

А там, у гробі... (Ліна Костенко).