Епітет

Словник літературознавчих термінів

Епітет

Епітет (грецьк. epitheton — прикладка) — один із основних тропів поетичного мовлення, призначений підкреслювати характерну рису, визначальну якість певного предмета або явища і, потрапивши в нове семантичне поле, збагачувати це поле новим емоційним чи смисловим нюансом. Як Е. переважно вживаються прикметники (Д.Чередниченко: “Покличу тебе / До зеленого шлюбу“), переводячи свої другорядні лексичні значення на основні, чим вони різняться від звичайних означень (“зелений листок“). Крім оригінальних Е., винайдених автором (Олег Ольжич: “скам'янілі дні“), у художніх творах з'являються і постійні Е. або літературного походження (Я.Щоголів: “сонце золоте“), або фольклорного (“ясні зорі, тихі води“), надмірна присутність яких шкодить естетичній якості таких творів. У ролі Е. можуть бути й інші частини мови, зокрема іменник (Ю.Липа: “...світ — жіночість незрівнянна“), зумовлюючи процес метафоризації Е.



Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали доступні за ліцензією Creative Commons — «Attribution-NonCommercial»

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.