Словник літературознавчих термінів

Егалітаризм

Егалітаризм (фр. egalitarisme, від egalite — рівність) — загальна характеристика поглядів політиків, соціологів, які обстоюють зрівнялівку як принцип організації суспільного життя. В естетиці і літературознавстві Е. проявляється як вчення про “масову культуру“, доступність творів мистецтва широким читацьким колам. Яскравим прикладом Е. може бути так звана “політика компартії у галузі художньої літератури“, яка на місце естетичних критеріїв висувала позаестетичні, класові, відкриваючи простір для імітат-літератури, призначеної для обслуговування інтересів комуністичного режиму. На жаль, деякі письменники допомагали втіленню Е., цілком серйозно проголошуючи, що між митцем та робсількором немає істотної відмінності. Ситуація Е. в літературі найбільш бажана політикам та ідеологам, які прагнуть накинути на неї службові обов'язки або, як писав В.Ленін, перетворити на “гвинтик і коліщатко“ позалітературної справи. Подеколи Е. спостерігається і на підставі добрих намірів, приміром, у народників XIX ст., котрі намагалися усіма засобами допомогти знедоленому народові, пробудити його національну та соціальну свідомість. Але нехтування специфікою таланту, вимога від нього самопожертви, обстоювання критерію Правди за рахунок відсунутого на другий план критерію Краси, запровадження в мистецтві органічно чужих йому позитивістських принципів негативно позначалися на жанрово-стильовій структурі української літератури, надзвичайно збідненій внаслідок несприятливих історичних умов, призводили до т.зв. “хуторянства“, унеможливлювали творчу свободу — єдину запоруку повного розкриття художнього потенціалу як окремого автора, так і національного письменства в цілому. В українській літературі 20-х поточного століття Е. виявився у доктринах “пролетарської літератури“, у залученнях “ударників“ до творчості. Проти цих тенденцій спрямовано памфлети М.Хвильового (“Камо грядеши“ та ін.). Висміюючи тих, хто з робітників і селян замість “корисних радянських журналістів“ робить “нікому не потрібних віршомазів та інших борзописців“, він твердив, що нове мистецтво створять ті робітники і селяни, які є “інтелектуально розвиненими, талановитими, геніальними людьми“, до того ж “етично чистоплотними“.