Словник літературознавчих термінів

Контамінація

Контамінація (лат. contaminatio — схрещування, змішування) — 1. Поєднання у літературних і фольклорних творах добре відомих частин інших творів (віршових, пісенних рядків або й цілих строф, куплетів тощо) не як цитат, а як структурних змістовних складників цих творів. Часто в контаміновані конструкції входять крилаті вислови. Наприклад, вислів з Євангелія “Тоді Ісус сказав учням своїм: коли хто хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого і візьме хрест свій і йде за мною“ М.Коцюбинський вкрапив у плин думок персонажа оповідання “Коні не винні“, фарисея-народолюбця Малини: “Він мученик і добровільно несе свій хрест“. На К. рядків з поезії Лесі Українки М.Рильський побудував вірш “На Ай-Петрі“:

[...] Ти йшла проти бурі,

Мірялась силою з нею,

Проти надії надіялась ти,

Тож годиться й тебе, непоклінну,

Слово твоє, що міцніше за крицю,

Називать — Ломикамінь!

У фольклорній ліриці, особливо в колискових піснях, коломийках, К. є органічною рисою творчого процесу, дає велику кількість варіантів з одним і тим же мотивом. У коломийках та інших піснях спостерігаються вкраплення цілих рядків з інших ліричних пісень:

Стоїть явір над водою, в воду похиливсі,

З України до дівчини козак залицєвсі.

Ой на ставу, на ставочку дрібні каченята,

Які в тебе, такі в мене сиві оченята.

К. властива й іншим жанрам фольклору — прислів'ям, загадкам, казкам. У творах історичного змісту — історичних піснях, баладах, думах — К. може бути не творчою ознакою, а результатом забування творів, руйнування, занепаду жанру. К. треба відрізняти від ремінісценції — переосмисленого відлуння в художньому творі мотивів, образів іншого широковідомого твору, перегуку з ним. 2. Об'єднання двох або більше слів в одне — лексична К.: злі дні — злидні; злі годи — злигодні. В контамінованому слові компоненти “розчиняються“, залишаючи від себе один тільки склад або й звук. Лексична К. часто використовується в літературній і фольклорній сатирі. Лідерів московської агентури в Галичині Івана Наумовича і Венедикта Площанського І.Франко у сатиричних творах подав як Наума Безумовича та Меледикта Плосколоба, а цісарського намісника в краю графа Стадіона як Встидіона (встидатися — Стадіон). Можлива К- не тільки лексична, а й синтаксична, фразеологічна.