Словник літературознавчих термінів

Анафора

Анафора (грецьк. anaphero — піднесення) — єдинопочаток; одна з риторичних фігур;вживаний на початку віршових рядків звуковий, лексичний повтор чи повторення протягом цілого твору або його частини синтаксичних, строфічних структур. Як стилістичний прийом градації А. подеколи близька до анаколуфа. Почасти А. виконує важливу композиційну функцію у ліричному сюжеті:

Ти мусиш танцювати аркан.

Хоч раз.

Хоч раз ти повинен відчути,

як тяжко рветься на цій землі

древнє чоловіче коло,

як тяжко зчеплені чоловічі руки,

як тяжко почати і зупинити

цей танець.

Хоч раз

ти стань у це найтісніше коло,

обхопивши руками плечі двох побратимів,

мертво стиснувши долоні інших,

і тоді в заповітному колі

ти протанцюєш під безоднею неба

із криком no-звіриному протяжним.

Щоб не випасти із цього грішного світу,

хоч раз

змішай із ближніми

піт і кров.

Сину людський,

ти стаєш у чоловіче коло, .

ти готовий до цього древнього танцю

тільки тепер.

З хрестом за плечима.

З двома розбійниками. і

Тільки раз (В. Герасим’юк).

Протилежна за своєю роллю в поетичному тексті — епіфора.