Словник літературознавчих термінів

Асонанс

Асонанс (фр. assonanse від лат. assono — звучу до ладу) — 1) концентроване повторення голосних звуків у поетичному рядку чи строфі, яке витворює ефект милозвуччя (Оксана Лятуринська: “Було червоне поле бою“), що набуває особливого змісту у поєднанні з алітерацією (П.Тичина: “О панно Інно” панно Інно“); 2) у віршознавстві — неточна рима, побудована на суголоссі комплексів наголошених голосних або наголошених складів, дарма що закінчення римованих слів можуть не збігатися. Часто до такого типу римування вдавався Б.-І.Антонич:

Корови моляться до сонця,

що полум'яним сходить маком.

Струнка тополя тонша й тонша,

мов дерево ставало б птахом.