Словник літературознавчих термінів

Автокритика

Автокритика (грецьк. autds — сам і kritike — здатність судження) — самокритика, висловлювання письменника про власну творчість чи про окремі твори на зустрічах з читачами, в пресі, в листах, у передмовах або післямовах до творів. Як правило, автори розповідають про задуми, особливості праці над твором, відповідають на критичні закиди, рідше оцінюють твір у цілому чи визначають його місце в літературі (див.: Епістолярна критика). А. — один із виявів самокритики, що широко практикувалася в 30-40-х роках у колишньому СРСР як визнання письменниками своїх “помилок“, “ідеологічних збочень“ і прилюдне покаяння. А., хоч і не позбавлена суб'єктивізму, допомагає дослідникам і читачам осягнути своєрідність твору і літературної праці. До А. часто вдаються П.Загребельний, Р.Іваничук та ін. її елементи простежуються в мемуарах (У.Самчук, Ю.Смолич та ін.), літературно-критичних працях, написаних у період радикальних суспільних змін (С.Крижанівський, Л.Новиченко та ін.).