Словник літературознавчих термінів

Омограф

Омограф (грецьк. homos — однаковий, grapho — пишу) — слова, що пишуться однаково, але вимовляються по-різному, мають відмінні наголоси та зміст (замок — замок, мука — мука, кулик — кулик тощо). О. часто зустрічається в літературних, зокрема поетичних текстах:

На юність молодість лягла —

її обличчя опівденне...

Прийшла дорога дорога

До нас — до тебе і до мене (М. Вінграновський).

Омонімічні рими — рими, що однаково вимовляються, але мають відмінне значення. Подеколи цілком свідомо деякі автори експериментують з О.р., навіть звертаються до суцільного омонімічного римування. Так, приміром, Б. Кравців написав цілу добірку сентенцій та сатири під назвою “Тавторими“, що складалася з 209-ти двовіршів з О.р.:

10. ВІДКРИТТЯ

Осяяла його ідея світла.

Літати, наче нетля, вколо світла.

26. СУЧАСНІСТЬ

Не завжди так бувало в нас на Русі,

Що, опріч язиків, були мечі у русі.

У світовій віршовій практиці О.р. спостерігалася у творчості Ф. Петрарки (XIII сонет), а серед новочасних — у В. Брюсова, серед українських — у Є. Плужника, М. Ореста та ін.