Словник літературознавчих термінів

Аргументація

Аргументація (лат. argumentum — логічне доведення, argumentatio — наведення аргументів) — обгрунтування будь-якого положення, судження. В літературознавстві, передусім у теорії літератури, в історико-літературних працях, вимоги, розроблені логікою щодо істинності суджень, діють тільки частково, оскільки мистецтво істотно відмінне від науки. Тим більше своєрідною є А. в літературній критиці. Якщо в науці головним аргументом є думка, істинність якої доведена Суспільною практикою, самоочевидними аксіомами, то в літературознавстві такі аргументи стосуються передусім позаестетичної сфери (біографії митця, його творчого процесу, тематики й проблематики творів, значення творчості в суспільстві). У ролі аргументів тут вживаються дати, події, в яких брав участь митець, прототипи, що живили систему персонажів автора тощо. їх можна перевірити, верифікувати, подбати про точність, несуперечливість формулювань, послідовність викладу, об’єктивне відтворення поглядів митця з,а його статтями, записними книжками, щоденниками. Справа ускладнюється, коли йдеться про художньо-естетичну своєрідність, стильову домінанту твору, його інтерпретацію та оцінку. Літературознавчі міркування, літературно-критичні оцінки, процес аргументування висновків, підсумкові оцінки, визначення понять, якими оперує літературознавець, називання критеріїв, якими він керується, аналіз сюжету, композиції, мови твору, його зіставлення з іншими творами — все це і становить систему обгрунтування літературознавчих суджень.