Словник літературознавчих термінів
Псевдонім
Псевдонім (грецьк. pseudonymos, від pseudos — вигадка та опута — ім’я) — вигадане ім’я та прізвище митця; інші різновиди — астронім, геонім, криптонім тощо. Майже всі вони зібрані у “Словнику псевдонімів“ (К., 1969) О. Дея. Поява П. зумовлена різними причинами. Так, П. Рудченко підписувався П. “Панас Мирний“, оскільки в царській Росії з її антиукраїнською політикою друкувати свої твори під власним прізвищем було небезпечно. П. “Марко Вовчок“ з’явився теж не випадково: жінка-письменниця у XIX ст., особливо в українській літературі, була явищем нетиповим. Траплялися подеколи і курйозні П. Так, Г. Квітка-Основ’яненко мав П. “Любопытный Аверян, состоящий не у дел коллежский протоколист, имеющий хождения по тяжебным делам и по денежным взысканиям“, Б. Дідицький — “Комісія Дома Народного Руського“, П. Рудченко — “Невідомець жіночого роду“, І. Франко — “Від одної часті львівської молодіжі“ та “Павла“, О. Кониський — “Маруся К.“, О. Маковей — “Бабуся Катери-на“, О. Олесь — “Бабуся Красолька“ та ін.