Словник літературознавчих термінів

Анонім

Анонім (грецьк. anonymos — той, що немає назви, безіменний) — автор, чиє прізвище невідоме; твір без підпису автора. Анонімною вважається не тільки народна творчість, а й твори, зокрема давньої літератури, коли ім'я письменника не прийнято було вказувати. Вони, як і псевдонімні твори, підлягають науковій атрибуції — встановленню автора. Анонімність “Слова про Ігорів похід “ викликала багато спроб атрибуції. Поема Т.Шевченка “Наймичка“ вперше опублікована анонімно П.Кулішем у “Записках о Южной Руси“ (т.П. 1857) як твір, нібито знайдений публікатором в альбомі “хуторської баришні“. І.Франко атрибутував при публікації роман А.Свидницького “Люборацькі“, знайдений у рукописі. Поширеною була практика анонімного видання творів у Європі XVII-XVHI ст.: “Листи до провінціала“ Б.Паскаля , (1657), перше видання “Робінзона Крузо“ Д.Дефо (1719), “Орлеанська діва“ Вольтера — поема, яку піддав осуду римський папа; у Росії О.Радищев анонімно опублікував “Подорож із Петербурга до Москви“ (1790). Різновидом А. є літературні містифікації (“Поеми Оссіана“, написані Дж. Макферсоном). Фактично анонімними є твори, видані під псевдонімом, якщо його не розкрито. Атрибуція А. і розкриття псевдонімів належать до найдавніших проблем текстології і здійснюються шляхом пошуку документально-фактичних аргументів, розкриття і зіставлення змісту А. з атрибутованим твором, аналізу мови і стилю, а в рукописах — почерків.