Словник літературознавчих термінів

Антропонім

Антропонім (грецьк. antropos — людина, опута —ім'я) — категорія стилістики, яка характеризує ім'я (прізвище) людини. А. бувають нейтральні та промовисті, що особливо спостерігається при доборі псевдоніма певним письменником (Лариса Косач — Леся Українка, Микола Фітільов — Микола Хвильовий, Павло Губенко — Остап Вишня, Іван Ковтун — Юрій Вухналь та ін.). А. властиві бароковій літературі, часто закодовуються в акровіршах. Відгомін цієї практики наявний у творчості І.Котляревського:

[...] Еней до всіх їх доглядався,

Знайшов з троянців ось кого:

Педька, Терешка, Шеліфона,

Панька, Охріма і Харка [...].

При цьому ряд авторів, передовсім у творах історичної спрямованості, намагається зберегти імена історичних постатей (“Чорна рада“ П.Куліша, “Людолови“ Зінаїди Тулуб, “Святослав“ та “Володимир“ В.Скляренка, “Мазепа“ Б.Лепкого та ін.). Така тенденція наявна і тоді, коли письменник прагне дотриматися документальної чи хронікальної достовірності зображуваного. Так, І.Багряний у романі “Сад Гетсиманський“ зберіг імена деяких енкаведистів. У поезії А. може правити за основу ліричного сюжету: “Од дихання мого тихий мак обліта, / ніби ім'я печальне — Марія...“ (В.Сосюра).