Словник літературознавчих термінів

Сугестивна лірика

Сугестивна лірика (лат. suggestio — натяк, навіювання) — жанрова група ліричних творів, яка спирається не стільки на логічно оформлені зв'язки, скільки на асоціації та інтонаційні відтінки, звернена до емоційної сфери читача і в цьому розумінні протилежна медитативній ліриці, раціоналістичній у своїй основі. Сугестивна і медитативна лірика належать до одного метажанру, феноменологічного, і розглядаються як два його полюси чи різновиди. Предметом зображення у С.л., як і в медитативній, є духовна сфера, внутрішні конфлікти мораль-но-психологічного характеру. Відмінності зосереджені на цільовій настанові твору і образному ладові, які спрямовані на осягання душевних станів, невловимих для раціональних мовних структур. Тут головну роль відіграють багатоканальні асоціативні зв'язки, яскрава, соковита метафорика, синтез художніх явищ у межах полісемантичного ліричного сюжету, активізація ритмомелодики. У С.л. значну роль відіграють мелодія вірша, ритм, інтонаційний малюнок. Саме через них поетові вдається зачарувати читача рухом почуттів. Така поезія найближча до музики, бо її засоби виразності виходять на перший план, а семантика слів стає другорядною. Частіше сугестивні вірші з'являються у творчості поетів з інтроспек-тивним мисленням (В.Сосюра, В.Свідзинський, В.Кордун), але зустрічаються і в інших (Б.Пастернак, “Зимова ніч“; Ліна Костенко, “Осінній день, осінній день, осінній...“).