Епаналепсис

Словник літературознавчих термінів

Епаналепсис

Епаналепсис (грецьк. epanalepsis — повторення) — інтонаційно-звукова та лексико-композиційна фігура поетичної мови, що утворюється повторенням у наступному віршовому рядку, переважно на його початку, слів, фраз або їх частин, якими закінчувався попередній рядок. Різновид градації. У такий спосіб наступний рядок вірша ніби підхоплює зміст і звучання попереднього, інтонаційно стикується з ним, що й формує відповідно ритмо-мелодійну експресію вірша, строфи. Е. може бути евфонічним:

Червневий день в іржі червленій

і луки черленню взялись [...]

і дзвонить день червневий лунко,

і червень серце черленить (Б Кравців);

а також лексичним:

Я — випадок. Я із закону випав

І впав у винятковість, як у сон (І.Світличний).

Різні види Е. є важливими чинниками ритмо-мелодійної і лексико-композиційної злитості строфи.