Словник літературознавчих термінів

Поетична вільність, або Поетична ліцензія

Поетична вільність, або Поетична ліцензія (лат. licentia poetica) — свідоме, частіше мимовільне порушення мовного ладу у віршах задля дотримання віршового розміру. Здебільшого це стосується наголосу:

Престоли давніх божищ впали

І стратили весь чар прикрас,

Цінні ікони люди вкрали,

В лампадах весь огонь погас (П. Норманський).

Тут означення “цінні“ має наголос на другому складі, тоді як за мовною нормою він повинен падати на перший склад, але ямбічний розмір спонукав поета до акцентної деформації. П.в. можна назвати й іктом (лат. ictus — наголос), тобто ритмічним наголосом, який не збігається з граматичним.