Словник літературознавчих термінів

Амфіболія

Амфіболія (грецьк. amphibolta — двоякість, двозначність, неясність) — вираз, який дозволяє двояке тлумачення. Наприклад, у реченні “Хмарка пливе кучерява, тихо, як сон, розтає“ (В.Сосюра) слово “тихо“ перебуває у синтаксичному зв'язку зі словом “розтає“ (“тихо розтає“). Якщо першу кому зняти, то “тихо“ стане частиною іншого словосполучення — “пливе тихо“. В усному мовленні А. знімає інтонація, у писемному — здебільшого розділові знаки. Неадекватне вживання розділових знаків призводить до перекручення авторського задуму, руйнування образу. Наприклад: “[...] Зносок начинений, як порхавка (,) зеленим пилом, лютою сукровицею [...]“ (Р.Федорів). Почасти в тексті сприйняття А. залежить від ритмоінтонації, зокрема від паузи, потребує особливого, не загальновживаного синтаксису, тому зумовлює усунення пунктуації з віршованого мовлення. Відтак утворюється дво- чи кілька-площинна семантична сув'язь:

холодний крик пташиний

нічний вітер на озерах

непевна постать з крилами із світла

в глибоку вирву

вдивляються загорнені в полотна [...]

(Валентина Отрощенко).

Означення “пташиний“ однаковою мірою стосується тут і “крику“, і “вітру“. Так само “на озерах“ водночас перебуває і “вітер“, і “непевна постать“ і т.п., поглиблюючи драматизм переживання фатального буття. А., що будується на внутрішньому синтагматичному членуванні віршованого мовлення, спостерігається у доробку І.Калинця, С.Сапеляка, Ю.Тарнавського, І.Римарука, В.Герасим'юка та ін. А. вимагає лаконічності і сугестивності вислову, подеколи вказує на спосіб його декодування:

[...] хтось пішов

хтось вікно

пересипав

хтось

допитувався

як зимує

джмелик води

перекотивши

світло

хтось обіч тіні

носить

насіння

для вбитих.

У цьому фрагменті вірша М.Григоріва тісно взаємопереплетені слова — щоразу з попереднім і наступним, особлива смислова роль випадає слову “світло“ (“джмелик води перекотивши світло“ і “світло хтось обіч тіні носить“) — типовий приклад

художньої А.