Словник літературознавчих термінів

Константа

Константа (лат. constans — постійний) — останній ритмічний наголос віршового рядка, характеризується не тільки звуком, а й інтонаційним підкресленням, що притягує до себе останній перед цезурою наголос піввірша. Як постійна величина серед змінних, К., коли закінчується ритмічна фраза, до якої провадиться підрахунок складів у віршовому рядку, вживається часто з постійною ритмічною паузою та римою. Тому терміном К. називається в цілокупності і постійний наголос, і павза, і рима, і клавзула. Весь цей комплекс спостерігається в будь-якій строфі:

Не вір мені, бо я брехать не вмію.

Не жди мене, бо я і так прийду.

Я принесу тобі свою надію,

А подарую смуток і біду (В. Симоненко).