Словник літературознавчих термінів
Празька школа
“Празька школа“ - умовна назва (належить літературознавцеві В. Державину) українських поетів міжвоєнного двадцятиліття, творчість яких відбувалася переважно у Подєбрадах та Празі (Є. Маланюк, Ю. Дараган, Л. Мосендз, О.Стефанович, Юрій Клен, Наталя Лівицька-Холодна, Оксана Лятуринська, Ю. Липа, О. Ольжич, Олена Теліга, Галя Мазуренко та ін.), деякі з них жили у Варшаві до кінця другої світової війни (Ю. Липа, Наталя Лівицька-Холодна), у Мюнстері (Юрій Клен). О. Ольжич та Олена Теліга загинули від рук фашистів, Ю.Липа — енкаведистів. “П.ш.“ не мала ні статуту, ні програми. Тому ставлення до цієї назви — неоднозначне. Є. Маланюк, Наталя Лівицька-Холодна заперечували існування “П.ш.“. Однак, попри їхні суб’єктивні твердження, вона все-таки була, проявлялася у творчих рисах, спільних для її представників: яскравий неповторний історіософізм, вольові імперативи, націотворчий пафос, переважно стильовий синтез їхньої лірики. Деякі “пражани“ друкувалися на сторінках часопису “Вісник“, редагованого Д. Донцовим, тому їх називали ще “вісниківською квадригою“ (лат. quadriga — четвірка коней, запряжена водноряд): Є. Маланюк, О. Ольжич, Олена Теліга, Л. Мосендз. Пізніше до них приєднався Юрій Клен. Вони, поділяючи націоналістичні погляди Д. Донцова, полемізували з ним, зокрема щодо вивільнення мистецтва з-під ідеологічної заангажованості (Є. Маланюк, Наталя Лівицька-Холодна та ін.), щодо національної традиції (Ю. Липа).