Словник літературознавчих термінів
Плеяда
“Плеяда“ (фр. “Pleiade“) — французька поетична школа доби Відродження, названа так на честь групи семи олександрійських поетів, утворилася 1549. До її складу входили П. де Ронсар, Ж. Дю Белле, Ж.-А. де Баїдр, Е. Жодель, Р. Белло, Ж. Дора та П. де Тіар. “П.“ здійснила сміливу реформу літератури, освоїла нові для французької лірики жанри та форми (ода, сонет, елегія, еклога, комедія, трагедія та ін.). В її пізньому періоді проступають риси класицизму та бароко, тяжіння до “аристократизму духу“. У 90-х роках XIX ст. група молодих письменників у Києві (Леся Українка, М. Обачний, В. Самійленко, М. Славінський, Людмила Старицька-Черняхівська та ін.) створила літературну організацію під назвою “Плеяда“, підкреслюючи свою спадкоємність із традицією високого мистецтва, віднаходячи елітарні шляхи розвитку української літератури.