Словник літературознавчих термінів

Апокаліпсис

“Апокаліпсис“ — (грецьк. apocalypsis — розкриття, одкровення) — поширена назва заключної, найзагадковішої книги Нового заповіту “Об’явлення св. Івана Богослова“. Виникла* можливо, в 68-69 чи 81-96 pp. н.е. на острові Патмос в Егейському мopі куди Івана Богослова було заслано за проповідування християнства. Належить до т.зв. пророцьких книг (див. “Книгу пророка Даниїла“). В “Об’явленні Св. Івана Богослова“ йдеться про “останні часи“ на Землі, дні Божого Суду над людьми. Всі описані картини кінця світу йому нібито привиділися, коли він перебував “у дусі“ -* надприродному стані тайнобачення: йому явився Ісус Христос і велів написати цю книгу. Вона складається із 22 глав, де за допомогою езотеричних, космічних ситуацій та учасників подій, названих символічно-алегоричними іменами, описано вірогідний кінець світу, боротьбу Добра і Зла, Світла і Темряви. Ідеї, думки й образи “А.“ активно використовуються у творчості художників та письменників багатьох поколінь. В українській літературі мотив кінця світу простежується у поезії бароко, Т.Шевченка, А.Метлинського, символістів, Т.Осьмачки, у творах про Чорнобильську катастрофу (“Чорнобильська мадонна“ І.Драча).