Всі публікації щодо:
Пісні

Словник літературознавчих термінів

Заробітчанські пісні

Заробітчанські пісні — тематична група станових (суспільно-побутових) пісень, мотиви яких пов’язані з життям та умовами праці сезонних робітників, “строкарів“ на поміщицьких ланах, пасовиськах, промислах” в артілях та ін. Тимчасове заробітчанство поширилося після скасування кріпацтва у другій половині XIX ст. й охопило безземельну частину селян, які в Східній Україні з Полісся подавалися у південні степи чи промислові райони Донбасу, а в Західній — з Галичини, Буковини в Молдавію на тимчасові заробітки. Виділення З.п. в окрему групу від бурлацьких, наймитських, батрацьких є умовним, оскільки характерні мотиви цих пісень спільні: нарікання на важку, “на чужій стороні“ працю, гірку долю, лихий побут, самотність, розлуку з родиною тощо. Всі ці пісенні новотвори використовували, переосмислювали традиційну поетику, образи широкого спектру уже відомої фольклорної пісенності про родинне життя, сирітство, козацький та чумацький побут. Наприклад, у жіночих піснях про життя наймички, строкарки трансформовано для нових обставин мотиви з родинних та весільних пісень про лиху долю невістки, наймички і навіть любовних пісень (“Ой матінко-зірко“, “Ой піду я лугом“, “Брала дівка льон“, “Не співайте, півні“, “Ой попливи, вутко“). Подібне зустрічається і в інших піснях про відробітки й поденщину (“Пливе качур по Дунаю“, “Ой няню мій, няню“, “По той бік гора“). Така трансформація традиційної пісенності як своєрідного кліше характерна і для пісенних новотворів міського промислового робітництва. Нерідко примітивний, а то й вульгарний зміст, суржик — нова, але аж ніяк не вища якість такого фольклору, як це трактувала радянська фольклористка (див.: Бурлацькі пісні).



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.