Естопсихологія

Словник літературознавчих термінів

Естопсихологія

Естопсихологія — напрям у літературознавстві, який виник у рамках психологічної школи у 80-х XIX ст. у Франції і ставив перед літературознавством вимогу пояснювати особливості літературного твору за відомими принципами естетики, а заразом вивчати особу автора та аналізувати суспільні умови, в яких виник літературний твір. Е. пов'язують з виходом у Парижі книги французького літературознавця й естетика Е.Еннекена “Наукова критика“ (1888). Термін “Е.“ Е.Еннекен вважав “некрасивим і незручним“, а тому частіше користувався терміном “наукова критика“. Однак після нього обидва терміни стали однаково вживаними. Вивчаючи історію літературознавчої думки, Е.Еннекен дійшов висновку, що авторитетними представниками наукової критики були Ш.Сент-Бев (1804-69) та І.Тен (1828-93). Однак Е.Еннекен заперечував біографізм Ш.Сент-Бева, вважаючи, що душевну ' організацію письменника можна визначати, не вивчаючи біографії, а за допомогою естетичного аналізу твору. Критикував він також І.Тена, зокрема його теорію про вплив на митця раси, середовища і моменту, тому що такий вплив міг відбуватися і навпаки — художника на середовище. Власну позицію Е.Еннекен визначав так: “[...] Естопсихологія не має на меті визначати достоїнства твору і основні засоби його архітектоніки, тому що це завдання чистої естетики і літературної критики. Естопсихологія не має на меті вивчати твір мистецтва сам по собі, ні з погляду його змісту, ні цілей, ні побудови. Вона піклується лише про відношення його особливостей до психологічних, з одного, і до суспільних особливостей, з другого боку. Вона цікавиться твором мистецтва як символом, позначкою, викриттям душевної і суспільної організації“. Е. окреслює три види аналізу: естетичний, психологічний та соціологічний. Кожен з них завершується науково-критичним синтезом. Естетичний аналіз передбачає вивчення естетичних почуттів і засобів, за допомогою яких ці почуття були викликані. Психологічний аналіз обсервує у художньому творі відображення особливостей автора. Соціологічний аналіз висвітлює контакти між митцем і реципієнтами. Е.Еннекен виводив такий “закон“: “[...] твір має естетичну дію тільки на тих людей, душевні особливості яких втілені в його естетичних властивостях. Коротше кажучи: художній твір діє тільки на тих, чия душевна організація є хоч і нижчою, але аналогічною організації митця […]“ І. Франко певним чином сприйняв деякі положення теорії Е.Еннекена, хоч у його працях немає посилань на неї. Естетичний, психологічний та соціологічний аналіз застосовані у праці І.Франка “Із секретів поетичної творчості“, деякі інші питання порушувалися у розвідках “Конечність реформи учення руської літератури по наших школах середніх“, “План викладів історії літератури руської“, написаних під час підготовки до габілітації у Львівському університеті, а також у статті “Метод й задача історії літератури“.



Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали доступні за ліцензією Creative Commons — «Attribution-NonCommercial»

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.