Словник літературознавчих термінів

Псалми

Псалми (грецьк. psalmos — пісня; гра на струнному інструменті) — пісні релігійного змісту, створені біблійним царем Давидом. Зібрання ста п’ятдесяти П. під назвою “Псалтир“ увійшло до Святого Письма, ставши навчальною книгою. Поетична образність та тонкий ліризм перетворили її на найпопулярнішу книгу, відому в києво-руських списках XI ст. (зокрема і за різновидами: псалтир гадальна та псалтир тлумачна). П. широко використовувалися в добу українського бароко, зокрема “мандрованими дяками“. За мотивами П. складалися “духовні вірші“ (псалми), які входили до репертуару лірників. Вони мали великий вплив на творчість Г. Сковороди (“Сад божественних пісень“). За “сковородинськими псалмами“ навчався Т. Шевченко — автор циклу віршів “Давидові псалми“ (1845). Зазнавши внутрішньої модифікації, цей жанр застосовувався і в XX ст. (цикли “Псалом залізу“ П. Тичини, “Псалми степу“ Є. Маланюка та ін.).