Словник літературознавчих термінів

Анапест

Анапест (грецьк. andpaistos — обернений, зворотний щодо дактиля) —“ в античній версифікації — трискладова стопа на чотири мори, в якій перші два — короткі, третій — довгий. У силабо-тонічній системі — трискладова стопа з наголосом на останньому складі (∪ ∪—). Одностопний А. майже не зустрічається в українській поезії, окремі випадки його вживання спостерігаються у гетерогенній строфі, наприклад, у фольклорно стилізованому вірші М.Вороного:

[...] Покохає мене щиро

Незрадливо —

Усміхнеться й мені доля

Милостиво!

Приклад двостопного А.:

Я дійду на зорі

до найстаршої брами,

Де ключі? У Дніпрі.

А Дніпро — під валами (В.Герасим'юк).

Зустрічається тристопний А.:

Закигиче розлука над нами,

Розчахне двосистемно навскіс,

Замордується лихо ножами

Чи зависне в петлі твоїх кіс (І. Драч).

Чотиристопний А. досить поширений в українському вірші на противагу іншим розмірам трискладової стопи:

Польовою стежиною з дальніх доріг

Йду в село і радію сподіваній стрічі.

Тільки ж каменем смуток на серце наліг:

Кладовище побільшало вдвічі (В. Марочкін).

П'ятистопний А., котрий витворює медитативний настрій:

На горі ніби снігом біліє давнезний собор,.

Що скликає всі вірні серця вечорами і зранку.

Давня ратуша в землю вростає, немов мухомор,

Сивий майстер в льотку замовляє вина філіжанку (М. Рильський),

Шестистопний А. — найменш популярний у сьогоденній українській версифікації:

В тихих продувах вітру цілував я змокріле волосся.

Гуркотів спорожнілий трамвай — ночі й зливі навстріч.

А позаду — в пульсуючих прожилках листя неслося,

Мов колись і ніколи... за нами й над нами... всю ніч (П. Куценко).

А. з'явився в українській поезії дещо пізніше порівняно з іншими тристопними розмірами — у другій половині XIX ст.