Словник літературознавчих термінів

Колодчанські пісні

Колодчанські пісні — цикл жартівливих гаївок-веснянок, дівочих передражнювань хлопців під час весняно-літніх забав і розваг молоді, що мали узагальнену назву “Вулиця“. Молодіжна громада, яка складалася з парубочого та дівочого станів, у таких забавах налагоджувала свої взаємини, діставала відповідні морально-етичні наставлення. Пісні дівчат вимагали від хлопців ввічливості, охайності, веселості, енергійності, а головне — щоб не старими, а молодими одружувалися. Пояснення назви “К.п.“ має різні версії: від звичаю.“волочити колодку“, тобто уквітчувати на подвір'ї (чи в інший спосіб) колодку старому парубкові; від посиденьок на колодках, де відбувалися розваги. К.п. не складають окремої від гаївок-веснянок видової групи, бо жанрова їх структура і спосіб виконання нічим не різняться. Прикладами таких пісень є: “Чому дідусь не жениться?“, “Гей ти, старий діду“, “Діду мій, дударику“, “Вставай, діду, паску їсти!“, “Грицю, Грицю, до роботи“, “Явтуше-друже“. Виконували К.п. дівчата хороводом, ставши в коло, призначивши одну чи дві з-поміж себе для виконання ролі діда, баби чи ін. ігрового персонажа, як це робилося і в інших гаївках-веснянках. Частина цих творів з часом перейшла в репертуар необрядових гумористичних пісень.