Календар

Словник літературознавчих термінів

Календар

Календар (лат. calendarium — боргова книжка) — 1) Покажчик усіх днів року із зазначенням днів відпочинку, свят, визначних подій. 2) Астрономічний К. — таблиці з передбачуваним розташуванням небесних світил. 3) Система відліку великих проміжків часу на основі періодичності природних явищ, пов'язаних з рухом небесних світил; історично в європейській традиції юліанський К. (старий стиль) співіснував з григоріанським К. (новий стиль), введеним для територій України Центральною радою 1 березня 1918. 4) Друковане видання у вигляді таблиці або книжки з переліком місяців, чисел, днів тижня; свят, пам'ятних дат, часто — астрономічної інформації. Розрізняють табель-К., перекидний К., відривний К., настільний К., кольоровий ілюстрований К. Видання К. у середні віки здійснювала церква (К.-святці, мінеї, мартирологи), з XIV ст. з'являються К. світського змісту. В Київській Русі перша спроба регламентації часу і “ занять відбилась в “Ізборнику 1076“. 1700 Києво-Печерська друкарня випускає перший в Україні К. під назвою “Календар, або Місяцеслів“. 1720 Петро І заборонив поширювати україномовні К. Перші К. українською мовою вийшли 1850 у Львові, Пряшеві, Перемишлі. Львівське товариство “Просвіта“ випускало “Народний календар“ (1870-1939, з 1880 — “Календар “Просвітний“), чимало випусків якого підготував В.Лукич (Левицький). Тут друкувалися твори Т.Шевченка, С.Руданського, І.Нечуя-Левицького, О.Кониського, І.Франка та ін. Подібний К. друкувала київська “Просвіта (1907-08), де з'явилися статті про І.Котляревського, Т.Шевченка. 1909 почав виходити відривний К. (видавництво “Час“). Антологією української поезії став полтавський “Календар “Україна“ на 1914“ Г.Маркевича. У багатьох К. (“Календар на переступний рік 1928“ — Ужгород, 1927; “Український народний календар “Світло“ — Буенос-Айрес, 1941; регулярні “Український календар“ — Польща, “Народний календар“ — Пряшів та ін.) публікувалися художні твори — поезії, уривки прози тощо. Політвидав України 1944-49 випускав “Календар-довідник“, пізніше — “Народний календар“. Особливою подією були “Шевченківський календар“ (1964) та упорядкований М.Терещенком “Літературний щоденник“ (К., 1966).