Словник літературознавчих термінів
Пеон, або Пеан
Пеон, або Пеан (грецьк. раіаn, раіеоn, раіon — цілитель, спаситель) — в Елладі — хоровий гімн на честь бога поезії та сонця Аполлона, названий за одним з образів Гомерової “Іліади“, згадується як офірна та бойова пісня. П. літературно оформився у Спарті (VII ст. до н.е.) зусиллями критянина Фалета. Відомі автори П. — Алкман, Вакхілід, Піндар та ін. П. називається також віршова стопа на п’ять мор (чотири склади). Залежно від того, який склад виявлявся довгим, визначалися відповідно чотири П.: 1 /—∩ ∩ ∩/; 2 /∩— ∩ ∩/;3 /∩ ∩— ∩/; 4 /∩ ∩ ∩—/ Сучасні віршознавці розрізняють такі види П.: ліричний жанр урочистої пісні з нагоди перемоги; чотирискладова стопа, яка майже не спостерігається у силабо-тонічному віршуванні.