Словник літературознавчих термінів

Добро

Добро — одне з найбільш загальних понять моральної свідомості, одна з основних категорій етики. Разом зі своєю протилежністю — злом — Д. є найбільш узагальненою формою розмежування моральних, аморальних вчинків, якостей тощо, які відповідають чи не відповідають в даній культурно-історичній ситуації усталеним вимогам моральності. З допомогою категорії Д. здійснюється етична оцінка як явищ соціальної практики, так і моральних якостей окремих осіб. Для української літератури обговорення морально-етичних проблем є традицією. Від Г.Сковороди до наймолодшої генерації письменників Д. є моральним ідеалом, крізь призму якого розглядаються й оцінюються вчинки людей. Якщо конкретніші вияви добра — доброчесність, шляхетність і т.п. — постійно змінювалися залежно від культурно-історичної ситуації, набуваючи специфічного національного забарвлення (в одній культурно-історичній ситуації найвище оцінюється шляхетність, в іншій — чесність і справедливість, ще в іншій — добре серце чи готовність до самопожертви), то найбільш узагальнене поняття Д. залишається сталим і незмінним.