Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Довідник з української літератури

«ЕТНОГРАФІЧНИЙ ЗБІРНИК» — серійне видання Наукового товариства ім. Шевченка у Львові.

Виходило з 1895 р., після заснування Етнографічної комісії НТШ (1898) видавалося під її егідою. Призначене для публікації фольклорних та етнографічних матеріалів з усієї етнічної території України і місць поселення українців поза її межами. Але з об'єктивних причин цю засаду не завжди можна було реалізувати, тому в «Етнографічному збірнику» переважають публікації з західноукраїнських земель. У 1895—1914рр. регулярно виходили один, в окремі роки два (1912 р. — навіть три) томи. Під час Першої світової війни і після неї видавався з перебоями: передостанній спарений 37 — 38 том вийшов 1916 р., а останній 39 — 40 том — 1928 р. 20 том, який мав охопити 4 томи «Коломийок» В. Гнатюка, не вийшов і був втрачений. Усього вийшло 36 книжок. Крім 1, 2 і 3 томів, які подають збірки різножанрового фольклорного і етнографічного матеріалу з різних місцевостей, частина томів представляє корпуси народознавчих матеріалів окремих збирачів з певних місць і регіонів: «Етнографічні матеріали з Угорської Русі» В. Гнатюка (т. 3 4, 9, 25, 29, 30), «Галицько-руські і народні пісні з мелодіями» зібрав у селі Ходовичах І. Колесса (т. 11), репертуар народного оповідача Р. Чмихала з с. Денисівка на Полтавщині, записаний В. Лесевичем (т. 14). Більшість же томів містить систематичні жанрові і тематичні збірки: «Галицько-руські анекдоти» (зібрав В. Гнатюк — т. 16), «Галицько-руські казки» і «Галицько-руські новелі» (зібрав О. Роздольський — т. 7, 8), «Галицько-руські народні легенди» (зібрав В. Гнатюк — т. 12, 13), «Знадоби до галицько-руської демонології», «Знадоби до української демонології» (зібрав В. Гнатюк — т. 15, 33, 34), «Галицько-руські народні приповідки» (зібрав, упорядкував і пояснив І. Франко — т. 10, 16, 23, 24, 27, 28), «Коломийки» (зібрав В. Гнатюк — т. 17, 18, 19), «Галицько-руські народні мелодії» (зібрав на фонограф О. Роздольський, списав і зредагував С. Людкевич — т. 21, 22), «Народні оповідання про опришків» (зібрав В. Гнатюк — т. 26), «Похоронні голосіння», «Похоронні звичаї та обряди» (зібрали І. Свєнціцький і В. Гнатюк — т. 31 — 32), «Колядки і щедрівки» (зібрав В. Гнатюк — т. 35 — 36), «Українські народні байки (звіриний епос)» (зібрав В. Гнатюк — т. 37 —38), «Народні пісні з Галицької Лемківщини» (зібрав Ф. Колесса —т. 39 — 40). Матеріали для жанрово-тематичних томів «Етнографічного збірника» збиралися за спеціальними програмами, інструкціями й питальниками (квестіонарами), які розроблялися і розсилалися Етнографічною комісією збирачам і кореспондентам на місцях. Матеріали фіксувалися, впорядковувалися і публікувалися за науковими засадами текстології і систематизації. Подача тексту включала відповідні елементи документації його фіксації, коментарі та вказівки на варіанти й паралелі. Наголос ставився на максимальному автентизмі запису і публікації фольклорних текстів. У деяких томах тексти подано фонетичною транскрипцією. Томи супроводилися вступними статтями, в яких подавалися відомості про джерела публікованих матеріалів, їх історію, списки збирачів і населених пунктів, з яких походять записи. Нерідко такі, вступи мали характер обширних наукових розробок і розвідок. У ряді томів додаються покажчики мотивів, словнички й німецькомовний анотований зміст опублікованих текстів. Найбільше праці в підготовку й редагування збірників вклали В. Гнатюк (21 книга), І. Франко (9 книг). Редакторами і співредакторами окремих томів були М. Грушевський (т. 1, 2), Ф. Колесса (т. 11. 39 — 40), С. Людкевич (т. 21, 22), І. Свєнціцький (т. 31 — 32). «Етнографічний збірник» привернув до себе увагу широкої наукової громадськості, здобув позитивну оцінку відомих українських та іноземних учених. Він і на сьогодні залишається одним із фундаментальних і найбільш авторитетних джерел української фольклористики.

Р. Кирчів





загрузка...
загрузка...