Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Довідник з української літератури

ЗАБІЛА ВІКТОР (псевд. — Ол-др; 1808, х. Кукуріківщина, тепер с. Забілівщина Борзнянського р-ну Чернігівської обл. — листопад 1869, Борзна Чернігівської обл.) — поет.

Походив із старовинної козацької родини. Здобув освіту в Ніжинській гімназії вищих наук (1822 — 1825). У 1825 — 1834 рр. перебував на військовій службі. Вийшовши у відставку, жив на своєму родовому хуторі Кукуріківщина поблизу Борзни. Приятелював із Т. Шевченком, бачився з ним у Качанівці, Мойсівці, Києві. Атмосферу перебування Шевченка в Україні (1844 — 1845) відбив у гумористичному вірші «Посланіє до Тараса». Перебуваючи взимку 1847 р. на хуторі у В. Забіли, Т. Шевченко намалював його портрет, а пізніше в повісті «Капитанша» з симпатією зобразив під іменем Віктора Олександровича. Ім'я В. Забіли фігурувало в справі кирило-мефодіївців завдяки його віршам, відібраним у Т. Шевченка під час арешту. Він був серед тих, хто супроводжував домовину поета в Канів. Похований В. Забіла на міському цвинтарі Борзни.

Поетична спадщина поета невелика: близько 40 віршів і пісень, що дійшли до нас в друкованих збірниках, періодичних виданнях, рукописних копіях. Поезії «Голуб», «Пісня», «Повіяли вітри буйні» вперше опублікував Є. Гребінка в «Ластівці» (1841). Збірка творів В. Забіли, надрукована на початку 40-х років, не дійшла до нас, один примірник її виявив дослідник Є. Кирилюк 1936 р. 1857 р. в «Черниговских губернских ведомостях» було надруковано два вірші поета («До батька», «Соловей»). Ряд поезій В. Забіли опублікували «Киевская старина», «Зоря», «ЛНВ». 1906 р. накладом І. Франка було видано у Львові повну збірку творів поета «Співи крізь сльози». Його лірика, навіяна особистою любовною драмою, позначена щирістю й безпосередністю почуттів, тяжінням до поетики народної ліричної пісні. Мотиви нерозділеного почуття, розлуки, зради, втрати коханої людини в поезії В. Забіли розроблені в дусі характерного для романтизму своєрідного культу душевного страждання. Глибина емоційного переживання в любовній особистісно-психологічній ліриці поета пов'язана передусім із сповідальним авторським тоном. Саме це робить вірші «людським документом» (І. Франко) і сприяє їх популярності. Завдяки глибокому ліризму, мовному й образному багатству чимало поезій В. Забіли стали народними піснями, зокрема «Гуде вітер вельми в полі» та «Не щебечи, соловейку», покладені на музику М. Глинкою. До віршів «Не плач, дівчино», «Голуб», «Човник» та інших поет сам створив мелодію (він майстерно грав на бандурі). Суспільні мотиви, з'явившись спочатку в ліриці особистого страждання, стають провідними у творах «Зовсім світ перевернувся», «Маруся», «Сирота», «Будяк» та ін. В них викривається соціальна неправда, підносяться гуманістичні ідеали. Зазнав В. Забіла і впливу бурлеску («Остап і чорт», «Весілля»). Його перу належать також історичні вірші («Палій» та ін.), послання знайомим побутового змісту. Ще за життя поета його твори переписувалися й поширювалися серед народу. У його сентиментально-романтичній ліриці відбито своєрідний культ душевного страждання людини, сповідальний тон автора. Цим насамперед визначається творче обличчя В. Забіли — «найздібнішого й найталановитішого поета» (І. Франко) передшевченківського періоду.

Літ.: Кирилюк Є. Невідома збірка творів Віктора Забіли // Кирилюк Є. Слово, віддане народові. К., 1972; Франко І. Поезії Віктора Забіли // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. К., 1982. Т. 37; Франко І. До біографії та характеристики В. Забіли //Там само; Крижанівський С. Віктор Забіла: Поет і літературний герой // Київ, старовина. 1993. Ч. 6.

Ж. Ляхова