Довідник з української літератури

ЗАРЕВИЧ ФЕДІР

ЗАРЕВИЧ ФЕДІР (псевд. — Юрко Ворона, Федько Клепайло, Ф. Чорногір, ін., 30.09.1835, с. Славське, тепер смт. Сколівського р-ну Львівської обл. — 13.01.1879, м. Сколе, тепер Львівської обл.) — письменник, журналіст, відомий культурний діяч на західноукраїнських землях.

Походив з родини священика. Одержав гімназіальну освіту. Самостійний життєвий шлях розпочав з посади дрібного службовця, але невдовзі захопився суспільною діяльністю, зокрема став активним діячем „народовців” — однієї з провідних культурно-політичних течій Західної України у другій половині XIX — на початку XX ст. Очолював газету „Вечерниці” (1862 — 1863), пізніше — „Русь” (1867).

Ф. Заревич залишив помітний слід і як письменник. Його можна вважати одним із зачинателів галицької прози другої половини XIX ст. (поряд із Ю. Федьковичем). Писати почав із віршів, які друкувалися з 1860 р. в галицькій пресі. Вагомим доробком є оповідання, повісті, драми. Відомим у літературі став завдяки повісті „Хлопська дитина” (1862). В ній реалістично змальовано картину життя прогресивної інтелігенції Галичини, через образи адвоката Стефана, отця Євстафія та інших психологічно достовірно передано її суспільні настрої. В контексті розвитку літератури 50 — 60-х років цей твір став досить помітним явищем. У прозовому доробку письменника — повість „Хто не любив”, оповідання „Син опришка”, „Родина”, „У страха очі великі”, „Чудний цвіт”, „Дві сестри”, „Німа” та ін. Це реалістичні твори з невеликими вкрапленнями сентименталізму й романтизму. Належить митцеві історична драма „Бондарівна” (1872), п'єса „Настася”.

Літ.: Ревакович Т. Споминки про Федора Заревича // Правда. 1889. № 2; Історія української літератури: У 8 т. К., 1968. Т. 3.

Р. Мовчан