Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Довідник з української літератури

ЗБІРНИКИ — рукописні (іноді друковані) книги, складені з матеріалів найрізноманітнішого змісту й походження (перекладних і оригінальних). Містять історичні твори, біблійні уривки, повісті, житія, повчання, проповіді, апокрифи, легенди, притчі, байки, афоризми, прислів'я, приказки, вірші, пісні й думи, драми, інтермедії, пародії, листи, урядові та інші документи, навчальні й наукові тексти, лікарські, куховарські поради тощо. Збірники були дуже популярними в період античності в середньовічній Візантії, Болгарії. Побутували як «книжне почитаніє» в Київській Русі; в Україні, Росії, Білорусі — в основному до кінця XVIII ст. — для освітніх, релігійних, етичних, естетичних, юридичних, медичних та інших потреб. Найраніші відомі нам збірники на Русі — Ізборник Святослава 1073 р. та Ізборник Святослава 1076 р. В XI — XII ст. перекладено Златоструй, згодом — Златоуст, Мар- гарит (видано 1595 р. в Острозі) — Збірник поучень Іоанна Златоуста; на початку

XIII ст. вийшла «Пчела» — книга афоризмів, зібраних з великої кількості джерел (Біблії, античної класики та ін.). З XIV ст. дійшла «Златая цепь» — антологія поучень, де вміщені, зокрема, твори Серапіона та Кирила Туровського, які вписано також в Ізмарагд — збірник проповідей наполовину слов'янського походження, ідеї й теми якого переспівав І. Франко у збірці «Мій Ізмарагд». У Давній Русі було перекладено Фізіолог — збірник статей про тварин, рослини й мінерали з символічним тлумаченням кожної реалії; багато природничих матеріалів ввібрали різні Шестодневи, що коментували події шести днів «створення світу»; виклад Старого Заповіту, частково апокрифічний, трапляється в Палеї історичній та Палеї толковій. Збірники перекладних житій і легенд — Прологи, Патерики, Четы Мінеї — послужили взірцем для Києво-Печерського патерика, «Четых Міней» Димитрія Туптала; житійні та повчальні статті увійшли у «Четы» 1489 р., де відчувається сильний струмінь української народної мови. Поради з політики, моралі, гігієни тощо давав збірник арабського походження «Тайная тайных» («Аристотелеві врата»). Природничо-історичні матеріали у запитаннях — відповідях становлять зміст апокрифічного «Люцидарія», перекладеного з німецької мови у XVI ст.

Об'єднані тематично різні оповідання, легенди, притчі увійшли до латинського збірника «Велике зерцало» та збірника «Римські діяння», перекладених у XVII ст. До одного із збірників межі XV — XVI ст. входило, поряд із сімома іншими творами, «Слово о полку Ігоревім». З кінця XVI ст. у збірниках збільшується обсяг оригінального матеріалу. У «Книжку» зібрав свої твори Іван Вишенський. Більш як 20 оригінальних полемічно-духовних віршів налічувалося в Загоровському збірнику початку XVII ст. У збірнику Климентія Зіновієва дійшли його поезії та впорядковані ним «Приповісті посполиті», в таких же авторських збірниках містяться відомі твори Івана Величковського, Григорія Сковороди та ін. Надзвичайно поширеними були співаники — збірники народних та авторських пісень (світських і духовних); зі співаників узято тексти до «Богословника» (Почаїв, 1790 — 1791) — антології духовної поезії. У Дернівському (кінець XVII — початок XVIII ст.) та інших збірниках різного змісту збереглися українські інтермедії. Велика кількість притч, легенд, апокрифів, учительних текстів міститься у збірнику XVII — XVIII ст. Степана Теслевцьового, Яремецького-Білахевича, Павла Кузикевича, у Тухлянському, Хітарському та ін. У збірнику «Наставленія врачебныя» (кінець XVIII ст.), крім лікарських настанов, уміщено визначні твори — сатиру «Плач лаврських монахов», пародію «Служба пиворезьзам и пяницам». Вибрана з різноманітних збірників творча спадщина становить основну масу опублікованих пам'яток давньої української літератури.

Л. Махновець





загрузка...
загрузка...