Довідник з української літератури

ЗОРЯ

„ЗОРЯ” — літературно-науковий і громадсько-культурний журнал, орган „народовців”. Виходив у 1880—1897 рр. у Львові двічі на місяць (з 1891 р. — ілюстрований). Мав підзаголовки: „Письмо літературно- наукове для руських родин” (1880 — 1890) та „Ілюстроване літературно-наукове письмо для родин” (1891 — 1897). Друкувався за етимологічним, а з 1891 р. — за фонетичним правописом. У 1880—1884 рр. видавав і редагував О. Партацький, з 1885 р. журнал стає органом Наукового товариства ім. Шевченка. Його редакторами в наступні роки були О. Калитовський, О. Борковський, Г. Цеглинський, П. Скобельський, В. Тисовський, О. Маковей, К. Паньківський, В. Лукич (В. Левицький). У 1883 — 1886 рр. до складу редакції входив І. Франко, який виконував обов'язки робочого редактора. Зусиллями насамперед І. Франка та В. Лукича „Зоря” з регіонального галицького журналу перетворилась на загальноукраїнський, об'єднавши навколо себе кращі культурні й літературні сили нації незалежно від їх ідейно-естетичних поглядів та уподобань.

Найпомітніше місце в часописі посідала художня література. Тут були опубліковані українською мовою повісті „Варнак”, „Художник”, „Музыкант”, „Несчастный” (у перекладі О. Кониського), „Капитанша” Т. Шевченка, вперше побачив світ роман „Люборацькі” А. Свидницького (примітку про автора написав І. Франко), друкувалися прозові твори М. Гоголя („Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем”, „Загублена грамота”), Б. Грінченка, М. Грушевського, Дніпрової Чайки, О. Кобилянської (повість „Людина” та ін.), Н. Ісобринської, С. Коваліва, О. Кониського, М. Кононенка, М. Коцюбинського (повість „Для загального добра” та ін.), Уляни Кравченко, А. Кримського, Б. Лепкого, О. Маковея, Д. Мордовця, І. Нечуя-Левицького (роман — хроніка „Над Чорним морем”, „Воздвиженський і Дашкевич” (уривок з роману — хроніки „Хмари”), повісті „Старосвітські батюшки і матушки”, „Навіжена”, „Поміж ворогами”, „Не той став”), Олени Пчілки, О. Романової, М. Старицького (історична повість „Облога Буші”), О. Стороженка, Лесі Українки, К. Устияновича, І. Франка (повість „Захар Беркут”, ряд оповідань і казок), Г. Хоткевича, Л. Яновської, Є. Ярошинської та ін.

Поезія на сторінках журналу була представлена віршами Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки („Конвалія” і „Сафо” — перші публікації поетеси та ін.), а також численними творами С. Воробкевича, М. Вороного, Л. Глібова, П. Грабовського, Є. Гребінки, Б. Грінченка, М. Грушевського, Дніпрової Чайки, О. Кониського, М. Костомарова, Уляни Кравченко, А. Кримського, П. Куліша, Б. Лепкого, О. Маковея, І. Манжури, В. Масляка, Василя Мови, Олени Пчілки, С. Руданського, В. Самійленка, М. Старицького, К. Устияновича, Ю. Федьковича, М. Шашкевича, Я. Щоголева, В. Щурага та ін.

Змістовним був відділ драматургії „Зорі”, де з'явилися драма „Украдене щастя” І. Франка, комедії „Мартин Боруля” і „Сто тисяч”, драми „Безталанна”, „Чабан”, „Сербин” І. Карпенка-Карого, драми „Титарівна” М. Кропивницького, „Лимерівна” Панаса Мирного, „У темряві” М, Старицького, драма „Ясні зорі” і комедія „Нахмарило” Б. Грінченка, комедія „Драма без горілки” В. Самійленка, трагедія „Гальшка Острожська” О. Огоновського та ряд інших. Друкувалися твори усної народної творчості: думи, пісні, коломийки, щедрівки, приказки.

Багато уваги редакція журналу надавала ознайомленню читачів із здобутками світового письменства. У перекладах і переспівах І. Франка, Лесі Українки, Л. Боровиковського, М. Вороного, П. Грабовського, Б. Грінченка, А. Кримського, П. Куліша, В. Масляка, Олени Пчілки, В. Самійленка, М. Старицького, В. Щурата побачили світ твори письменників багатьох літератур: американської (Ф. Б. Брет-Гарт, У. Лошфелло, Е. По, Марк Твен, А. Теннісон), англійської (В. Шекспір, Дж. Байрон, Т. Грей, В. Скотг, П.-Б. Шеллі), болгарської (X. Ботев, І. Вазов), грецької (уривки з античних творів Гомера, Овідія, Софокла), грузинської (Н. Бараташвілі, І. Чавчавадзе), ірландської (Т. Мур), німецької (Г. Гейне, Й. В. Гете, Ф. Шиллер — трагедії „Орлеанська діва” і „Марія Стюарг”, драма „Вільгельм Телль”), польської (М. Конопницька, Т. Ленартович, A. Міцкевич, IC. Тетмайєр), російської (В. Короленко, І. Крилов, М. Лермонтов, М. Некрасов, О. Пушкін, М. Салтиков-Щедрін, Л. Толстой, І. Тургенєв), угорської (Ш. Петефі), французької (А. Барб'є, П. Беранже, Ш. Боддер, П. Верлен, Ж. Берн (роман „Подорожнавколо місяця”), Т. Готьє,

Гюго, А. Доде, А. Мюссе), чеської (Я. Врхліцький, В. Галка, Я. Неруда, С. Чех), шотландської (Р. Беріте) тощо.

Редакція „Зорі” постійно порушувала питання історії літератури. Протягом ряду років (1886 — 1894) друкувалася значна за обсягом і цікава своїм фактологічним історико-літературним матеріалом „Історія літератури руської” О. Огоновського, якій передувала його ж невелика праця „Короткий погляд на історію літератури руської від Татарщини до кінця XVIII віку”. Вивченню української літератури сприяли також статті „Жіноча неволя в руських піснях народних”, „Причинки до історії руської літератури XVIII віку” І. Франка, дослідження „Галицько-руська література”

О. Пипіна і В. Спасовича, „Матеріали до давньої руської літератури” О. Калитовського, „Рукописні матеріали до галицько-руської літератури” В. Коцовськош, численні публікації (листування, спогади, біографічні матеріали тощо), присвячені життю і творчості багатьох письменників, утому числі О. Бодянського, І. Вагилевича, С. Воробкевича, Л. Глібова, Я. Головацького, Б. Грінченка, М. Грушевського, П. Гулака-Артемовського, Г. Клітки-Основ'яненка, І. Карпенка-Карого, О. Кониського, П. Куліша, Я. Кухаренка, І. Манжури, Василя Мови (Лиманського), Олени Пчілки, С. Руданського, А. Свидницького, М. Старицького, Ю. Федьковича, І. Франка, Я. Щоголева.

Найбагатшою була Шевченкіана „Зорі” (налічує більш як 220 назв), де особливо вирізняються статті І. Франка („Шевченко героєм польської революційної легенди” і „Тарас Шевченко”), П. Грабовського („Московські переклади творів Шевченкових”), Д. Ткаченка („Шевченко і народ”), В. Щурата („Шевченко в світлі кришки Скабичевського”), Значний суспільний резонанс мали статті „Напір літературне житє в 1892 році” І. Франка, „Дещо про творчість поетичну” П. Грабовського, „Література й життя (листи з російської України)” Б. Грінченка, „В справі відносин українців до російської літератури” М. Драгоманова, „Про реалізм у штуці” М. Подолинського, „Поезія зів'ялого листя з виду суспільних завдань штуки” В. Щурата, що порушували широке коло проблем методу, естетики, місця й ролі літератури в житті народу, російсько-українських літературних стосунків тощо. Як фейлетоністи активно виступали О. Маковей і В. Щурат. Зацікавленість іншомовними літературами виявилась у статтях „Іван Сергійович Тургенєв” і „Йосип Богдан Залеський” І. Франка, „Три жіночі постаті” Б. Грінченка, „Останні романи Г. Сенкевича” і „Поступова Польща” М. Грушевського, „Французький декадентизм в польській і великоруській літературі” В. Щурата, „Жидівська література: гебрайська і жаргонова” І. Бернфельда та ін.

Активно обговорювалися на сторінках журналу й мовознавчі питання, до яких українська культурна громадськість у 70 — 90-ті роки XIX ст. виявляла значну увагу. У дискусії всеукраїнського масштабу, розпочатій Б. Грінченком у „Галицьких віршах” (Правда. 1891. № 8 — 10), взяли участь М. Кононенко („Чайченко і Франко”), І. Кокорудз („Причинок до спору язикового”), І. Вєрхратський („В справі язиковій і декотрі замітки про книжки для українського люду”, „Замітки язикові”); виступи І. Франка („Говоримо на вовка, скажімо і за вовка”), Б. Грінченка („Кілька слів про нашу літературну мову”), А. Кримського („Наша язикова скрута та спосіб зарадити лихові”) сприяли тому, що розмова вийшла за вузькі лінгвістичні рамки й точилася довколо ширших проблем загальноукраїнського національною і культурного поступу, виявляючи їх розуміння історичної необхідності розвитку єдиної літературної мови як обов'язкової умови не тільки дальшого піднесення мистецтва слова, а й духовного єднання народу, поділеного між державами панівних націй.

Журнал пильно стежив за розмаїтим мистецьким життям, повідомляючи читачів про новини архітектури, живопису, музики, театру, декоративно-прикладного мистецтва, скульптури, художньої фотографії.

У 1884—1886 рр. видавалась „Бібліотека „Зорі”, у межах якої вийшли 11 томів, серед них — твори Т. Шевченка, І. Франка, А. Могилянського, Г. Цеглинського, „Слово о полку Ігоревім”.

Наприкінці 1897 р. редакція, відзначаючи заслуги журналу перед українською культурою, визнала водночас, що він уже перестає своєю програмою задовольняти духовні потреби народу, а тому оголосила про припинення існування „Зорі”; натомість з 1898 р. почав виходити „Літературно-науковий вістник” — новий орган Наукового товариства ім. Шевченка.

Літ.: Дмитрук В. Т. Нарис з історії української журналістики XIX ст. Л., 1969; Історія української літератури: У 8 т. К., 1969. Т. 4. Кн. 1; Історія української дожовтневої журналістики. Л., 1983; Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. К., 1984. Т. 41; „Зоря”, 1880—1897: Систематичний покажчик змісту журналу. Л., 1988; Животко А. Історія української преси. Мюнхен, 1989—1990.

Г. Бандура