Довідник з української літератури

КАМ'ЯНЧАНИН ІСАЙЯ

КАМ'ЯНЧАНИН ІСАЙЯ (світське ім'я — Іоаким; перша йол. XVI ст., м. Кам'янець-Подільський — після 1592) — культурно-освітній діяч, письменник.

Народився в православній родині. Початкову освіту здобув у Кам'янці-Подільському. Рано осиротівши, подався до Молдавії, де в одному з монастирів прийняв чернецтво, а згодом там же був посвячений у диякони. Після повернення в Україну жив у Кислю-Печорській лаврі, а потім у Вільно. Брав активну участь у культурно-освітньому житті тогочасної України, спілкувався з визначними українськими та білоруськими політичними діячами — Костянтином Острозьким, Григорієм Ходкевичем, Євстафієм Воловичем та ін. Бажаючи організувати „Руську” друкарню, в 1561 р. виїхав до Москви, щоб узяти там богословські книги, але був звинувачений у латинській єресі грецьким митрополитом Іосафом, який віз до Москви грамоту константинопольського патріарха про затвердження Івану Грозному царського титулу. І. Кам'янчанин був засланий до Вологди, потім ув'язнений у Ростові. В неволі він написав листи — послання, які набули широкого розголосу в тогочасній Московській державі та в Україні. Окремі місця з них трапляються в листах А. Курбського до Івана Грозного, в творах Івана Федоровича. 1582 р. був викликаний у Москву на аудієнцію до царя, наділений „милістю государевою” за високу освіченість, але в Україну так і не повернувся через польсько-російську війну. Перебуваючи в Росії, продовжував літературно-перекладацьку діяльність, підтримував контакти з культурними діячами України й Білорусії.

Літ.: Абрамович Д. И. К литературной деятельности мниха Камянчанина Исайи. СПб., 1913; Колосова В. П. Ісайя Кам'янчанин і російсько-українсько-білоруські зв'язки: Тези конференції. Л., 1988; Колосова Вікторія. Ісайя з Кам'янця і Андрій Курбський // Наука і культура: Україна. К., 1990. Вип. 24.

О. Хоменко