Довідник з української літератури

КИЕВСКАЯ СТАРИНА

„КИЕВСКАЯ СТАРИНА” — щомісячний історико-етнографічний і літературно-художній журнал; М. Грушевський назвав його справжньою енциклопедією українознавства. Виходив у Києві 1882—1907 рр. (останній рік — українською мовою під назвою „Україна”); всього 94 номери. Активну участь у заснуванні журналу взяли відомі вчені О. Лазаревський, О. Левицький, В. Антонович та П. Житецький. Першим офіційним видавцем і редактором був історик Ф. Лебединцев, згодом — О. Лашкевич, Є. Кивлицький, В. Науменко та ін. У засіданнях редакційного комітету брали участь М. Лисенко, І. Нечуй-Левицький, В. Горленко, М. Стороженко, B. Щербина, О. Стороженко та ін. Фінансову підтримку журналу надавали відомий громадський діяч Г. Галаган, київський цукрозаводчик В. Симиреико.

Журнал висвітлював питання історії, археології, географії, етнографії, фольклористики та літератури України. Публікувалися наукові праці, документи й матеріали, статті, рецензії, оригінальні й перекладні твори, огляди журналів, газет (зокрема україніки, що вміщувалася в них). Через цензурні утиски і панівний у тодішній історіографії метод журнал порушував здебільшого економічно-побутові питання історії України, її географічно-етнографічні особливості тощо. Водночас він об'єктивно сприяв розвитку науки, пропагував ідеї національної, історичної та етнографічної самобутності України. Часопис широко висвітлював український літературний процес, публікував невідомі твори зі спадщини письменників, літературознавчі праці тощо. Було надруковано інтермедії Івана Вишенського, твори П. Гулака-Артемовського, Є. Гребінки, Г. Квітки-Основ'яненка, Т. Шевченка, Марка Вовчка, В. Забіли, Ганни Барвінок, C. Руданського, М. Старицького, І. Карпенка-Карого, М. Кропивницького, Я. Щоголева, Б. Грінченка, І. Франка, Дніпрової Чайки, М. Коцюбинського, Лесі Українки, В. Винниченка, Грицька Григоренка, Л. Пахаревського, М. Чернявського, Л. Яновської та ін.

Публікувалися твори М. Лєскова, Г. Мачтета, Е. Ожешко, І. Антонія (І. Роле), Ю. Бурчинського з української історичної та етнографічно-побутової тематики. Літературознавство, критика були представлені іменами Д. Багалія, Б. Грінченка, В. Доманицького, М. Драгоманова (під псевдонімом Кузьмичевського), М. Комарова, В. І. Гауменка, М. Петрова, М. Сумцова, І. Франка та ін. В. Горленко виступав із статтями про М. Гоголя, Г. Квітку-Основ'яненка, М. Макаровською, рецензіями на збірник „Ворскло” Я. Щоголева, роман „Повія” Панаса Мирного та повість „Захар Беркут” І. Франка.

Вагомим є внесок „Киевской старины” в шевченкознавство. Тут були надруковані перша редакція автобіографії Т. Шевченка (1885. № 11), поеми „Слепая” і „Бесталанный” („Тризна”; 1886. № 6), поезії „На незабудь Штернбергові” й „Маленькій Мар'яні” (1902. № 2), російські повісті, які редакція журналу згодом видала окремою книжкою („Позмы, повести и рассказы Т. Г. Шевченка, написанные на русском языке”. К., 1888). Крім того, журнал умістив невідомі листи поета до Б. Залеського, В. Рєпніної, Г. Квітки-Основ'яненка, М. Лазаревського та листи до нього В. Білозерського, В. Забіли, В. Тарновського, В. Штернберга, Я. Кухаренка, спогади, статті, замітки про Т. Шевченка, матеріали до біографії поета „Критичний розслід над текстом „Кобзаря” Шевченка” В. Доманицького, „Бібліографічний покажчик матеріалів для вивчення життя і творів Т. Шевченка” М. Комарова тощо.

Друкований орган активно сприяв розвитку фольклористики та етнографії. Тут опубліковано ряд народних пісень (про У. Кармелюка, О. Довбуша, Бондарівну, Нечая, Турбаївське повстання, панщину, рекрутчину, запорожців, коліївщину, гетьманщину), дум, колядок і щедрівок, казок, переказів. З етнографічно-фольклористичними працями виступали І. Франко, І. Манжура, М. Лисенко, П. Жітгецький, І. Новицький, О. Малинка, В. Милорадович, О. Русов, М. Сумцов, Т. Рильський, В. Ястребов, X. Ящуржинський та ін. Вміщено біографічні матеріали (життєписи) багатьох письменників, історичних діячів: П. Сагайдачного, І. Мазепи, Сави Чалого, С. Палія, В. Каразіна, Г. Сковороди, М. Максимовича, М. Гоголя, Г. Квітки-Основ'яненка, Л. Боровиковського, Т. Шевченка, П. Куліша, М. Некрасова, М. Костомарова, П. Чубинського, О. Кониського. При журналі існувала книгарня, яка активно популяризувала українську книжку. „Киевская старина” відіграла вагому роль у розвитку й збагаченні літературного життя, особливо в період, коли вітчизняна культура зазнавала жорстоких утисків від російського самодержавства. І. Франко зазначав, що часопис опублікував „велику масу матеріалу і праць, що належать до головних підвалин нової української науки”.

Ліг.: Павловский И. Ф. (та ін.). Систематический указатель журнала „Киевская старина” (1882 — 1906 г.). Полтава, 1911; Житецький І. Перші роки „Київської Старовини” та М. І. Костомаров // Україна. 1926. № 4; Житецький І. „Киевская старина” сорок років тому // За сто літ. 1928. № 3; Історія української дожовтневої журналістики. Л., 1983; Лазарівський О. Як заснували журнал „Киевская старина” // Київ. 1989. № 3.

М. Грицюта