Довідник з української літератури

КЛЕНОВИЧ (ШІЬОНОВИЧ)

КЛЕНОВИЧ (ШІЬОНОВИЧ) CEБАСТІЯН ФАБІАН (бл. 1545 — м. Каліш, за іншими даними — м. Сульмежице (Польща) — 29.08.1602, Люблін) — польсько-український поет.

Народився в міщанській родині. З юних літ жив у Львові, з 1574 р. — у Любліні, де служив спершу писарем міського суду, а з 1583 р. став лавником. Деякий час учителював у Заморській школі (з 1589 р.), з 1592 р. був війтом Любліна, а через два роки — бургомістром. За твір „Перший виступ проти єзуїтів” підданий гонінню, через що 29 серпня 1602 р. помер голодною смертю.

Літературну діяльність С. Ф. Кленовій розпочав 1576 р., переклавши польською мовою латинську поему К. Яніцького „Королів і князів польських... опис”. Писав латиною (поеми „Роксоланія” — 1584, „Звитяжець богів” — 1587) та польською мовою („Фліс” — 1598, „Гаман іудеїв” — 1600, ряд дрібніших творів). Найвизначнішим твором є латиномовна поема „Роксоланія”, в якій поет маніфестує закладання на Львівських пагорбах так званого руського Парнасу, говорить про свою любов до Роксоланії (України). Автор повідомляє про Русь як окреме етнічне ціле, називає цю землю рідною і хвалить православну віру, хоча сам був римо — католиком. Викладає короткий опис історії Русі, просторо описує ліси, гори й міста України, насамперед „святий город Льва”, давню столицю Київ, Замостя, Кам'янець, Луцьк, Буськ, Сокаль, Городню, Белз, Перемишль, Дрогобич, Холм і Красностав. Описує флору й фауну краю, господарські заняття українців (як обробляють землю, роблять вози, колеса, плуги, випасають і розводять худобу), а також вводить до поетичного вжитку ряд народних легенд і переказів (оповідання про вужа-молоколюба, про селянина, який загруз у меду, про чарування дівчини Федори), цікаво описує звичаї українців у XVI ст., пише також про торгівлю, яку вела Україна з сусідніми землями.

Ускладнення соціально-політичної обстановки наприкінці XVI ст., загострення релігійної та політичної боротьби відвертають С. Кленовича від „руського Парнасу”, він працює для польської літератури („Фліс”, „Гаман іудеїв” тощо), прославляючи польську землю. Історичною заслугою С. Кленовича перед Україною є те, що він не тільки перший широко описав і прославив перед ученим світом українську землю, подавши її як етнічно самодостатню, а й указав на особливе значення в ній Києва як природного центра. Його естетичні засади перейняв С. Симонід (Шимонович), якого наслідували брати Симон і Бартоломей Зиморовичі. Діячі Києво-Могилянського атенею повернулися до ідеї С. Кленовича про „руський Парнас” і через С. Почаського проголосили його установлення в Києві.

Літ.: Возняк М. Історія української літератури. Віки XVI — XVIII. Л., 1924. Т. 3; Hepnas Cz. Barok. Варшава, 1976; Шевчук В. Співець Роксоланії // Наука і культура. К., 1985. Вип. 19; Wisniewska II. Renesansowe zycie і dzielo Sebastiana Fabiana Klonowicza. Lublin, 1985.

В. Шевчук