Довідник з української літератури

КОБРИНСЬКА НАТАЛЯ

КОБРИНСЬКА НАТАЛЯ (псевд. — Наталія з Озаркевичів, Струтинська Анна та ін.; 08.06.1855, с. Белелуя, тепер Івано-Франківської обл. — 22.01.1920, м. Болехів) — прозаїк, публіцистка, літературознавець, дослідниця фольклору, громадська діячка жіночого руху в Галичині.

Походила з висококультурної священицької родини. Освіту здобувала вдома під керівництвом батька, за допомогою братів і самотужки; слухала лекції в Цюріхському університеті. Світогляд формувався під впливом тогочасних ідей (від К. Маркса до Ф. Ніцше), лектури (Т. Шевченко, І. Франко, західноєвропейська класика), спілкування з І. Франком і М. Павликом, руху за жіночі права, який заініціювала в Галичині створенням „Товариства руських женщин” (1884). На той час була вже авторкою перших прозових творів. У них художньо проаналізувала те, як розвиток суспільства змінює святенницьке середовище („Дух часу”), як складно бідній розумній дівчині влаштувати своє життя („Задля кусника хліба”), Її перші оповідання надруковано в „Зорі” (1884). Вже ці твори, як і наступний етюд „Судія”, виявили цікаві набуті прикмети: універсальне витлумачення узагальнюючого образу („дух часу” — поступ доби), ліричний психологізм, музичне інтонування психологічних пейзажів, художні знахідки ретро- та інтроспекцій.

Маючи за мету „впливати на розвій жіночого духа через літературу”, письменниця заходилася коло віщання жіночого альманаху „Перший вінок” (за сприяння І. Франка та Олени Пчілки вийшов 1887 р.), де вміщено було два перші з названих її творів, ряд публіцистичних виступів про жіночий рух. У 1883 — 1886 рр. видала 3 випуски збірника „Наша доля”. У 90-ті роки з-під її пера виходить оповідання „Виборець”, яке відображає складні процеси зростання селянської самосвідомості, формування почуття відповідальності героя Якима за „руську страчену землю”, та повість „Ядзя і Катруся”. Це панорамна студія долі панночки і селянки-злидарки, контрастності двох світів, двох існувань.

Враження від перебування в Києві 1899 р., знайомства з провідними культурними діячами України формують нариси „У Нечуя” та „Із подорожі по Україні”. Оповідання „Янова” й „Жидівська дитина” розкрили гумористичну жилку письменниці, психологічний ескіз „Душа” і нарис „Рожа” виявили цікаве оперування містичним і демонологічним компонентами. Фольклорна фантастика відіграла в прозаїка роль жанротворчого фактору (цикл літературних казок, репрезентований виданням „Казки”, 1904). „Рожа”, „Чортище” та інші казки засвідчили прилучення авторки до літературного модернізму й тому критично оцінювалися С. Єфремовим і радянськими літературознавцями. Увага до надприродних явищ єднає Н. Кобринську („Хмарниця”) з І. Франком (оповідання „Під оборогом”), М. Коцюбинським („мольфарською” сторінкою „Тіней забутих предків”). Вплив тенденцій символізму (експериментальні „Блудний метеор”, „Омен”, „Святий Миколай” і інші твори) не применшує мистецької вартості цієї частини її прози, навпаки, збагачує наше письменство новими зображально-виражальними засобами.

Події Першої світової війни спричинили формування збірки — циклу з 10 творів малої прози (4 з них загублено). Дослідниця символічних образів народної словесності (стаття „Символізм в народній пісні”) творчо осмислила один із образів козацького епосу (мініатюра „Кінь”), Перед „Діючою пригодою” В. Стефаника змалювала дітей на лінії фронту (новела „Полишений”), створила мартиролог і реквієм за жертвами народу (фінал новели „На цвинтарі”), передала руйнацію родини і краю („Каліка”), трагедію братовбивчої для українців війни („Брати”).

Змістовні думки про літературу містять стаття Н. Кобринської „Відповідь на критику жіночого альманаху в „Зорі” з 1887” (тут є коментарі до власних творів, полеміка навколо творів „жіночого” красного письменства, в „Першому вінку”), листування з І. Франком, М. Коцюбинським та ін. Н. Кобринська виступала як рецензент оповідання Д. Лук’яновича „За Кадильну”, досліджувала фольклоризм драми М. Старицького „Не ходи, Грицю, на вечорниці” тощо.

Літ.: Баб'як П. Г. Наталія Кобринська / Бібліограф, покажчик. Л., 1967; Денисюк І., Кріль К. Поборниця // Кобринська Наталія. Вибрані твори. К., 1980; Кравченко Уляна. Наталія Кобринська // Слово і час. 1990. № 3.

В. Погребенник