Довідник з української літератури

КОРЕНИЦБКИЙ ПОРФИРІЙ

КОРЕНИЦБКИЙ ПОРФИРІЙ (бл. 1815, на Харківщині — 1854, Харків) — письменник.

Народився в сім'ї священика, навчався у Харківській духовній семінарії (виключений 1841 р.). Служив у сільських церквах та в Харкові.

Належав до гуртка українських письменників у Харкові кінця 30-х — початку 40-х років XIX ст. (О. Корсун, М. Петренко, С. та П. Писаревські). Навчаючись у семінарії, написав сатиричну поему „Куряж”, де висміяв неробство й пияцтво ченців Курязького монастиря (не збереглася). Опублікував побутописну поему „Вечерниці” в альманасі „Сніп” (X., 1841) і байку „Панько та верства” в альманасі „Ластівка” (СПб., 1841). Написані в 40-х роках віршована казка „Дяк і Гуси” і вірш „Нехай” надруковані посмертно. Згадувані сучасниками інші українські вірші та повість „Антипка”, а також повісті російської мовою „Говорун без язика”, „Гудок” нині не відомі.

Українські поезії П. Кореницького написано в бурлескному стилі. Добре знання народної мови та колоритне відтворення сільських звичаїв поєднується в них з епігонським наслідування „Енеїди” І. Котляревського.

Літ.: Грабовський П. Дещо про Порфира Кореницького // Зоря. 1894. № 6; Науменко В. Порфирий Кореницкий — забытый малороссийский писатель // Киев. старина. 1899. № 10; Багалей Д. Материалм для биографии южнорусских научно-литературных деятелей XIX в. (Письма к Г. П. Данилевскому). К., 1903; Возняк М. До характеристики харківського гуртка українських письменників // ЗНТШ. 1910. Т. 93. Кн. 1; Вербицька Є. Г. З розшуюв про життя Порфирія Кореницького //Укр. літературознавтсво. К., 1966. Вин. 2.

М. Павлюк