Довідник з української літератури

ЛЯСКОРОНСЬКИЙ СИЛЬВЕСТР

ЛЯСКОРОНСЬКИЙ СИЛЬВЕСТР (р. нар. невід. — 19.05.1754, Київ) — культурно-освітній діяч, письменник першої половини XVIII ст.

По закінченні курсу навчання в Києво-Могилянській академії залишився в ній учителем. З 1734 р. почергово викладав граматику (два роки), синаксиму (1737— 1738), риторику. З грудня 1740 р. — академічний екзаменатор, з 29 січня 1741 р. — ігумен, а згодом настоятель Віденського Святодухівського монастиря. У 1745 р. призначений архімандритом Ніжинського Благовіщенського монастиря. 23 січня 1746 р. на вимогу митрополита Київського Рафаїла Заборовського призначено ректором Київської академії як людину „стану і вчення доброго, що може богослов'ю навчати”. Через конфлікт його з митрополитом Тимофієм Щербацьким 29 листопада 1751 р. звільнений з посади ректора й засланий у Київський Видубицький монастир з позбавленням архімандричого титула. Там він і помер наглою смертю під час монастирської трапези. Похований у Видубицькому монастирі.

С. Ляскоронський залишив після себе записи з догматичного богослов'я, текст курсу риторики, драму „Трагікомедія...”. Остання, хоч і має назву трагікомедії (жанр, теоретично розроблений Ф. Прокоповичем), писана в старих київських традиціях і належить до великодніх драм. Являє собою певною мірою компіляцію з київських великодніх драм, найближче до неї — „Царство натури людської”. Очевидно, трагікомедія С. Ляскоронського, хоча й вважається великодньою, була виставлена на свято св. апостолів Петра і Павла (29 червня за ст. ст.), тому що ціла група яв другої дії присвячена цим апостолам, не має зв'язку з попередніми й, очевидно, була вставлена спеціально. Це підтверджується й фіналом драми, де фігурують „Орел монарший”, що побиває лева. Драма ця не належить до найкращих зразків драматургії, але цікава з історико-літературного боку.

Літ.: Петров Н. Очерки из истории украинской литературы XVII — XVIII вв. К., 1911.

М. Шевчук