Довідник з української літератури

МАКАРОВСЬКИЙ МИХАЙЛО

МАКАРОВСЬКИЙ МИХАЙЛО (1773 — 20.09.1846, м. Гадяч, тепер Полтавської обл.) — поет.

Походив з родини флотського священика. Закінчив Полтавську, духовну семінарію. Працював учителем Гадяцької повітової школи. У 40-х роках написав поеми „Наталя, або Дві долі разом” і „Гарасько, або Талан і в неволі”. Першу з них дослідники вважають своєрідним українським варіантом „Германа і Доротеї” Й. В. Гете. Вилив повістей Г. Квітки-Основ'яненка та народних пісень зумовив сентиментально-романтичний стильовий струмінь цього твору, у якому йдеться про долю доброчесної селянки, котра, тяжко працюючи весь вік та щиро вірячи в Бога, і свого чоловіка з неволі дочекалася, і видала заміж у добру сім'ю доньку Наталю. Поема написана з настановою на високі моральні якості персонажів, їхню здатність до чуйності, зворушливості. Водночас не меншою мірою твір характеризують прийоми етнографічно-побутового письма. Автор докладно змалював будні українського селянина, картини звичаїв, обрядів, які „блищать такими живими фарбами, що не бояться часу” (В. Горленко). „Детальність малюнка” поета відзначав також І. Франко, але водночас він рішуче не сприймав патріархального замилування М. Макаровського, вважав, що написане ним — „холодна версифікація, а не виплив якогось щирого, гарячого чуття”. Безсумнівним, одначе, є те, що на певному етапі посилена увага до так званого етнографізму сприяла утвердженню правдивого відтворення життя, зміцнювала реалістичні тенденції літератури.

Відчутно менша історико-літературна цінність поеми (повісті у віршах, за визначенням автора) „Гарасько, або Талан і в неволі”, дія якої відбувається на Кавказі, де персонаж перебував у черкеському полоні, та в Таганрозі, де він влаштовує своє життя після втечі з неволі. Як і попередній твір, поему характеризує сентименталістська літературна традиція, хоча водночас спостерігається в ній і надмір бурлескних елементів. Це дає підстави стверджувати про складне переплетіння часом протилежних, досить віддалених одна від одної стильових течій у творчості письменника, „химерне схрещення у ній старого з новим” (П. Хропко), що відбиває одну зі специфічних прикмет українського літературного процесу цього часу.

Національну непроясненість світогляду М. Макаровського характеризує його вірш „Полтавська могила”, у якому події 1709 р. потрактовано в дусі офіційної російської історіографії.

Літ.: Вільхівський (Б. Грінченко). Забутий писатель // Зоря. 1887. № 5; Глаголь (В. Горленко). М. М. Макаровский: К пятидесятилетию его сочинений // Киев. старина. 1893; Хропко П. Біля джерел української реалістичної поезії. К., 1972; Франко І. Нове видання поем М. Макаровського // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. К., 1981. Т. 32. .

А. Погрібний