Довідник з української літератури

АКРОВІРШОВІ ПОЕТИ

АКРОВІРШОВІ ПОЕТИ — автори акровіршів (вірші, в яких перші літери кожного рядка утворюють слово або фразу).

Акровірші становлять частину зорової поезії, в якій зоровий образ невіддільний від змісту твору. Існує кілька різновидів акровірша: власне акровірш, мезовірш (слово утворюється посередині), телевірш (слово утворюється з останніх літер рядків), рядковий акровірш (слово вирізняється по горизонталі), зворотно-рядковий акровірш (слово вирізняється по горизонталі, але прочитується в зворотному порядку), перерваний акровірш (чергуються літери, що належать до різних слів), азбучний акровірш (літери виділяються в алфавітному порядку). Акровіршування виникло в давньогрецькій літературі, розвинулося в римській та літературах Ренесансу й Бароко. Свідчило про високий розвиток мови та вміння поетів майстерно нею володіти. Як правило, акровірш увічнював ім'я автора чи особу, якій твір присвячувався, а також інші образи та події.

В українській літературі акровірш виник у середині XVI ст. на основі західноєвропейських теорій про курйозне віршування (присвята — сентенція латиною в „Еклозі“ Григорія Чуя, русина із Самбора; азбучний акровірш для читання в „Букварі“ 1574 р. Івана Федоровича. Найбільшим майстром курйозного віршування, зокрема акровірша, вважається Іван Величковський, який написав спеціальну працю „Млеко“ (1691), де наводить зразки рядкового, зворотно-рядкового, перерваного та азбучного акровіршів. Твори близько 100 акровіршових поетів, частина анонімних акровіршів (здебільшого у рукописах) дійшли до нас із XVII— XVIII ст.: „Плач на смерть Григорія Желиборського“ (1615); Давид Андреєвич „Лямент“ (1628); анонім „Петро Могила, митрополит київський“; Агапон „Ах так жаль...“; Адріян „Ах, мой боже, чилі ж може...“; Андрієвський Василь „Ах, смотри, кто жив“; Андрій „Ангельські радості нині“, „Агнец божий, син бог...“; Антоній (Метельський?) „Ах, юж час приходить...“; Армашенко Іван, друкар „Синопсиса“ „К читателю сєго літоппсца оттипографов...“; Бардинський О. „Піснь святителю Николаю...“; Григорович-Барський Василь „Востани, о душе“; Бачинський Ілля „І мені тяжкий жаль, не малий“; Беринда Памва, Земка Тарасій „Имнологія“ (1630); Борсуг; Волоський „Святій мучениці Параскеві“; Бутович Григорій „Сводія“ (1642); Буховецький Іван, автор кількох акровіршів „Кам'янського богогласника“ (1734); Василій, автор акровіршів з рукописів XVIII ст.; Васіян Бро... „Великим гласом и ужасом днесь“; Венедикт „Возбранной діво мати“; Вислоцький Дионисій „На усікновеніє честния глави св. Іоанна“; Вольський Іван, автор акровіршів з рукописів XVIII ст.; Вюсяник Іван „Піснь о погребі“; Гавакій Василь; Гавриїл „Граде славній, Вифлееме...“; Георгій, автор акровіршів з рукописів XVIII ст.; Герасим „Год пребогатий“; Гешицький Іван „Піснь на Воскресеніє“; Голюбич (або Г. Любич?) „Гойне днесь крикніте“; Григорій „Гей ти, гордо дівчинойко...“, „Мусиш ти ся признати...“; Іем'ян „Да прійдет всему миру радость...“; Димитрій Туптало (Ростовський), автор акровіршів, рядкових акровіршів; Дионисій „Піснь о воскресєиії мертвих“; Длонський Лукаш „Лакнуїций світе“; Добросинський Антон „Ах, удивися...“; Достоєвський „Піснь покаянная“; Дроздовський, автор акровіршів із збірки „Начало з богом пісней“ (1806); Дуйковський П. „Піснь на сошествіє Святого духа“; Дунаївський, автор акровіршів з рукопису XVIII ст.; Дяченко Стефан „Страданіє мученика прославляймо...“; Євстапій „Елеон-гора нині світиться...“; Запотоцький Павло „Прийдіте крикніте на тріумф согласно...“; Запотоцький Петро „Патріарси тріумфуйте...“; Зукевич „Зіница неба ведет на себе...“; Івасенко „Іордан-ріка течет трепешуща...“; Івашко Григорій Овруцький-войський „Piesri do sw. Ojca Bazylego W.“; Іліаш „Іоан Предитеча, пророком славный“, Йосиф „Истинное чудо явися...“; Йосип „Ой під вишнею, під черешнею...“; Каспарович, нотаріус „Piesri Pannie Cudotwornei Poczaiowskiey“; Кастевич Теодор „Фальшивая юность, зрадлива фортуна...“; Корецький Роман, автор ряду акровіршів з „Богогласника“ та рукописних зб. XVIII ст.; Коростенський Іустин; Костецький „Крини літи, юни діти...“; Кривицький Григорій „Крикніте радосно...“, „Гори и холми весело играйте...“; Криницький Стефан; Кузьма Василь; Кулик, автор твору „Историчніе вірши“, що є поетичним переспівом однієї з новел Бокаччо; Кульчицький Яків „Піснь святителю Христовому Николаю“; Кучинський Теодор, парох Медовський „Піснь великомучениці Варварі“; Ладинський Павло „Планет княжій небесных...“; Левицький, автор ряду акровіршів з рукописів XVIII ст.; Левковський Дмитро (1759 — 1821), автор ряду пісень з „Богогласника“ і численних акровіршів з рукописів XVIII ст.; Ледуховський Станіслав „Піснь Подкаменецкой богородиці“; Любовичівна Анна „Ах, мой милий, зла недоля...“; Маркевич Антим „Міру всему точніші мира...“; Мартинович Іван „Мирликійський чудотворче...“; Мастиборський Іван, автор численних акровіршів з „Богогласника“ і рукописів XVIII ст.; Медзинський „Мире окрестніє странни...“; Микола „На торжество всі мирно сотецімся...“; Мишковський „Мысль і разумлюцкій...“; Моравський Іван (1633 — 1700), автор ряду віршів з „Богогласника“ та рукописних збірників XVIII ст.; Навичинський Іван, дяк „Нині вси днесь веселімся...“, „Нині весна благодати...“; Николай „Непрестанно господа о нас моли...“; Онуфрій Базиліанин „Piesri do sw. Onufrego Pustelnika“; Павло „Полно вам шуміти, зеления луги...“; Падальський Олександр „Піснь о світі“; Пазій Гедеон „Горі, горі, душе моя...“; Парфюновна Анисія, інокиня „Із болистю серца вопию до бога...“; Парфенович Герасим „Іисусе мой пренайсладший...“; Пасовський Іван „Играй всеціло вся Римская страна...“; Пастелій Іван „Піснь Пастелія“; Пахомський „Пустинніє птицы і вы вси горлицы...“; Пашковський Василь, автор акровіршів з „Богогласника“ і рукописних збірок XVIII ст.; Пашковський Іван, автор ряду акровіршів з „Богогласника“ і рукописного збірника 1742—1764 рр.; Петро „Піснь о марности світа“; П'ясецький Симеон „Предстательницу о смертной годині...“; Радецький Г. „Райдуся, Вефтлеемска странна..“; „Готовися Вефлееме...“; Реутський Йосип „Мире оскресний, сие себі внемли...“; Рійницький Димитрій „Піснь Вознесенія“; Руденський „Роди вси днесь возгласите...“; Савчак „Сей день светлостен...“, „Страшное слишаніе...“; Самуїл „Се славное, предивное чудо...“; Свентовський „Піснь на Успеніє пресвятые богородицы“; Сильвестер А., автор ряду акровіршів з книги „Пісни благоговійныя“ (Почаїв, 1806); Симон „Снидітся, вси празнолюби...“; Соколовський Кіндрат; Сопатицький „Піснь на Рождество пресвятыя богородицы“; Тарнавський Василь, автор ряду акровіршів з „Богогласника“ і рукописного збірника XVIII ст.; Тарнавський Микола; Телесницький Іван; Теодор „Піснь на воведеніє пресвятая богородицн“; Тимофій Рж... „Ти на кресте, творче мой...“; Толстий Потап „Постань, монархо, з високого трону...“; Феодор, автор ряду акровіршів з „Богогласника“ та рукописних збірників XVIII ст.; можливо, Кучинський Теодор; Туровський Іван „Йзлій мні, боже, со небесе росу...“; Ус. Йосип „Піснь святим апостолам Петру і Павлу“; Франциск Ускурда; Шубович „Піснь на преображеніє господнє“; Яволенко П. „Я, сирота, блукаюся...“; Яворський Стефан „Небесний Арктос“; Якимович „Піснь св. Іоанну Богослову“; Яків „Ізбранная естесь панно...“; Яків Я. „Яко богом предизбранную...“

Значна кількість акровіршів представлена у таких виданнях: Б. Гнатюк „Угроруські духовні вірші“ (Л., 1902), „Пісні та романси українських поетів“ (К., 1956. Т. 1—2); „Давній український гумор і сатира“ (К, 1959), „Аполлонова лютня. Київські пости XVII — XVIII ст.“ (К., 1982), „Українська література XVIII ст.“ (К., 1983), „Антологія української поезії“ (К, 1984. Т. 1); „Українська поезія: Середина XVII ст.“ (К., 1992) та ін.

Літ.: Щурат В. Із студій над Почаївським „Богогласником“. Квестії авторства і часу повстання деяких пісень. Л., 1908; Возняк М. З культурного життя України XVII—XVIII вв. Л., 1912; Возняк М. Матеріали до історії української пісні і вірші: Тексти й замітки. Л., 1913 — 1925. Вип. 1 — 3; Щеглова С. А. „Богогласник“: Историко-литературное исследование. К., 1918; Франко І. Карпаторуське письменство XVII — вв. // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. К., 1981. Т. 32; Шевчук В. Невідомі вірші з київських рукописів XVIII ст. // Рад. літературознавство. 1981. № 7; Шевчук В. Загадкові пісні з рукопису Івана Гределевича // Київ. Ь84. № 1.

М. Сорока