Довідник з української літератури

МАРКЕВИЧ МИКОЛА

МАРКЕВИЧ МИКОЛА (Маркович; 07.02.1804, с. Дунаєць, тепер Глухівського р-ну Сумської обл. — 21.06.1860, с. Турівка, тепер Яготинського р-ну Київської обл.) — поет і перекладач, історик, етнограф, фольклорист, лексикограф, архівіст, музикант і композитор.

Народився в сім'ї небагатого поміщика. Дитячі роки провів у Дунайці, Сокиринцях. 1814 р. родина переїхала в Прилуки. До 1817 р. навчався у Ланівцях в приватному пансіоні П. Білецького-Носенка, потім — у шляхетному пансіоні при Петербурзькому головному педагогічному інституті (1817 — 1820), де готували дітей дворян до цивільної служби. Атмосфера вільнолюбності, знайомство з майбутніми декабристами вплинули на формування демократичних поглядів юнака. 1820 р. залишив пансіон, став служити юнкером у війську, а 1824 р. подав у відставку й повернувся в село. Захопився вивченням фольклору, сільським господарством. Часом виїжджав до Києва, Петербурга, Москви з приводу видання своїх праць.

М. Маркевич приятелював з багатьма українськими (І. Котляревський, Є. Гребінка, О. Бодянський, М. Гоголь, М. Максимович, Г. Квітка-Основ'яненко, Т. Шевченко) та російськими (О. Пушкін, В. Жуковський, К. Рилєєв, К. Брюллов, В. Кюхельбекер) діячами культури. Перекладав російською мовою твори Дж. Байрона, А. Міцкевича, М. Ф. Вольтера, Ж.-Ж. Руссо, Ф. Шиллера та ін.

Свої перші поетичні твори, серед яких „Украинские мелодии” (1831), М. Маркевич видав у Москві. Писав музику до народних пісень („Народные украинские напевы, положенные на фортепиано” (1840), „Сборник песен в нотах, состоящий из 150 песен...” (1873). Упорядкував „Южнорусские песни с голосами” (1857). Автор фольклорно-етнографічних праць „Обычаи, поверья, кухни и напитки малоросиян” (1860), „Вертеп”. Як лексикограф М. Маркевич уклав „Большой исторический, мифологический, статистический, географический и литературный словарь Российского государства” (1835); у архіві знайдені „Украинско-русский словарь”, початок енциклопедичного словника, початок словника „Народного и книжного современного старого языка”, до якого зібрано 45 тисяч слів, а також прислів'я, приказки, казки, пісні, витяги з давніх документів, літописів тощо.

М. Маркевич — автор численних нарисів і досліджень з історії України й Росії, серед яких фундаментальна праця в п'яти томах „История Малороссии” (1842— 1843). Ці праці стали джерелом до написання творів Т. Шевченка „Гайдамаки”, „Гамалія”, „Тризна” та ін.

Успадкувавши рідкісну бібліотеку, М. Маркевич усе життя поповнював її новими матеріалами, здебільшого з історії України (серед інших — документами гетьмана П. Скоропадського, книгами та архівними документами гетьмана К. Розумовського). Зібрав більш як 6000 рукописів, актів і справ, склав до них покажчик. Багато в його не надрукованій спадщині історичних досліджень, нарисів, безліч віршів, нотаток тощо. Частина архіву М. Маркевича зберігається в Російській державній бібліотеці, частина — в Інституті російської літератури РАН у Санкт-Петербурзі. Багато з архіву втрачено або не знайдено, зокрема невідома доля рукописів, проданих разом з 4339 томами його бібліотеки.

Літ.: Макаров Н. Воспоминаїшя о Н. А. Маркевиче // Основа. 1861. Кн. 1; Жемчужников Л. Воспоминания о Н. А. Маркевиче // Там само. Кн. 2; Павловский И. Н. А. Маркевич // Русское слово. 1874. Т. 10; Поминка о Н. А. Маркевиче // Киев. старина. 1904. Т. 86; Косачевская Е. М. Письма Н. А. Маркевича к О. М. Бодянскому // Духовная культура славянских народов. Л., 1983.

В. Лаптійчук